Сі і Путін представляють єдиний фронт щодо ізраїльсько-іранської кризи, в завуальованому посланні Трампу

Китай і Росія позиціонують себе як голоси розуму, закликаючи до деескалації конфлікту, в який Сполучені Штати планують вступити, – саме таку оптику намагалися спроектувати Сі Цзіньпін і Володимир Путін під час телефонної розмови в четвер.

У той час як президент США Дональд Трамп зважує, чи приєднатися до Ізраїлю в атаці на Іран, конфлікт між двома запеклими ворогами на Близькому Сході, що швидко розгортається, надав Пекіну і Москві ще одну можливість представити себе як альтернативу американській владі.

У своєму зверненні Путін і Сі рішуче засудили дії Ізраїлю, назвавши їх порушенням Статуту ООН та інших норм міжнародного права, як стверджують у Кремлі. (Слоном у кімнаті, звичайно, є порушення міжнародного права самою Росією в її триваючій війні проти України – яку Пекін послідовно відмовляється засуджувати).

У своєму виступі в Пекіні Сі дотримувався більш стриманого тону і не став прямо засуджувати Ізраїль – на відміну від свого міністра закордонних справ, який зробив саме це під час телефонної розмови зі своїм іранським колегою минулого тижня.

Замість цього китайський лідер закликав воюючі сторони, «особливо Ізраїль», якнайшвидше припинити вогонь, щоб уникнути подальшої ескалації і поширення конфлікту в регіоні.

І що примітно, у завуальованому посланні Трампу Сі підкреслив, що «великі держави», які мають особливий вплив на сторони конфлікту, повинні працювати над тим, щоб «охолодити ситуацію, а не навпаки».

Пекін давно звинувачує Вашингтон у тому, що він є джерелом нестабільності і напруженості на Близькому Сході – і деякі китайські вчені зараз використовують іранську кризу, щоб підкреслити це.

Лю Чжунмін, експерт з Близького Сходу в Шанхайському університеті міжнародних досліджень, пояснює останнє загострення невизначеністю, створеною другим президентством Трампа, а також хаотичним, опортуністичним і кон’юнктурним характером його близькосхідної політики.

«(Трамп) серйозно підірвав авторитет і довіру до політики США на Близькому Сході, підірвав лідерство та імідж Америки серед її союзників, а також послабив її здатність загрожувати і стримувати регіональних супротивників», – написав Лю в державних ЗМІ цього тижня.

Ще одна «вічна війна» на Близькому Сході?

Деякі китайські інтернет-коментатори зазначають, що Трамп стоїть на межі втягування США в чергову так звану «вічну війну» на Близькому Сході.

На початку його другого терміну чиновники, наближені до Трампа, неодноразово наголошували на необхідності для Вашингтона переорієнтувати свою увагу і ресурси на протидію амбіціям Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Проте через п’ять місяців війни в Україні та секторі Газа продовжують вирувати – і Трамп зараз зважує участь США в ізраїльсько-іранському конфлікті.

Пекін не зацікавлений у повномасштабній війні проти Ірану, яка може призвести до повалення режиму. Під керівництвом Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї Іран перетворився на грізну силу на Близькому Сході і життєво важливу противагу домінуванню США – так само, як Китай працює над розширенням власного дипломатичного та економічного впливу в регіоні.

У 2023 році Пекін допоміг несподіваному зближенню між запеклими суперниками Саудівською Аравією та Іраном – угода, яка сигналізувала про його амбіції стати новим силовим гравцем у регіоні.

Китай тривалий час підтримував Іран через стабільний імпорт нафти та своє місце в Раді Безпеки ООН. В останні роки дві країни поглибили свої стратегічні зв’язки, в тому числі провели спільні військово-морські навчання з Росією. Пекін привітав Тегеран у Шанхайській організації співробітництва та БРІКС – угрупованнях, очолюваних Китаєм і Росією, які кидають виклик світовому порядку на чолі з США.

Іран також є важливим вузлом китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI), її глобального інфраструктурного та інвестиційного проекту. Країна розташована поблизу стратегічного порту Гвадар – ключового форпосту BRI в Пакистані, який дає Китаю доступ до Індійського океану – і межує з Ормузькою протокою, життєво важливою для китайського імпорту нафти з Перської затоки.

Як і Росія, Китай запропонував стати потенційним посередником в ізраїльсько-іранському конфлікті, виступаючи в ролі мирного посередника і альтернативи лідерству США.

Під час телефонної розмови з Путіним Сі виклав чотири широкі пропозиції щодо деескалації напруженості, включаючи вирішення ядерної проблеми Ірану шляхом діалогу і захисту цивільного населення, згідно з китайським повідомленням.

Тим часом міністр закордонних справ Китаю Ван І провів насичений телефонний тиждень, розмовляючи зі своїми колегами в Ірані, Ізраїлі, Єгипті та Омані в рамках дипломатичної роботи.

Проте залишається незрозумілим, що Пекін хоче і може зробити, коли справа доходить до фактичного посередництва в конфлікті. На ранніх етапах війни Ізраїлю в Газі Китай зробив подібну пропозицію і направив до регіону спеціального посланника для сприяння мирним переговорам – зусилля, які, зрештою, не принесли конкретних результатів.

Посередництво у встановленні миру на Близькому Сході є надскладним завданням, особливо для країни, яка не має достатнього досвіду і знань у посередництві в затяжних, нерозв’язних конфліктах – у глибоко розділеному регіоні, де їй бракує значущої політичної присутності чи присутності у сфері безпеки.

І в єдиному конфлікті, де Китай має значні важелі впливу – війна в Україні – Сі запропонував дипломатичне прикриття і вкрай необхідну економічну підтримку, щоб допомогти підтримати військові зусилля Путіна, навіть незважаючи на те, що Китай продовжує позиціонувати себе як нейтрального мирного посередника.

Проте в той час, коли глобальне лідерство Америки перебуває під зростаючою увагою, особливо в очах Глобального Півдня, представлення себе як голосу стриманості в іранському конфлікті вже може вважатися символічною перемогою для Пекіна.

/edition.cnn.com