Чи варто Сербії турбуватися про «військовий альянс» Хорватії, Албанії та Косова?

Хоча в Сербії це трактують як створений «союз проти Сербії», експерти з питань оборони із Загреба та Приштини вважають, що в Белграді немає причин для занепокоєння.

Начальник Генерального штабу Албанії Арбен Кінджі минулого тижня оголосив, що цього року країна, Хорватія та Косово проведуть спільні військові навчання, два з яких відбудуться в Загребі, а одне — в Тирані, повідомляють албанські ЗМІ.

За словами Кінді, план співпраці «включає не лише спільні навчання, а й обмін досвідом та глибшу оперативну координацію». Такий крок базується на угоді (Меморандумі) про співпрацю в галузі оборони, яку три сторони підписали у березні 2025 року, що викликало надзвичайно жорстку реакцію сербської влади.

Офіційний Белград стверджує, що Меморандум порушив субрегіональну угоду про контроль над озброєннями від 1996 року, а також Резолюцію Ради Безпеки ООН 1244, згідно з якою КФОР є єдиними збройними силами в Косово.

Президент Сербії Александар Вучич згадав про оголошення Тираною спільних військових навчань минулими вихідними, коментуючи в ефірі TV Informer збройні дії США проти Ірану та ескалацію напруженості на Близькому Сході. На запитання журналіста, як він бачить плани альянсу Албанії, Приштини та Хорватії, він повторив твердження, що «він спрямований проти Сербії».

«Я помітив у хорватській пресі, що пишуть, що я збожеволію, бо в Загребі та Тирані будуть військові навчання. Це ніби спрямовано проти мене. Ні, це спрямовано проти Сербії, я абсолютно раціональний, абсолютно спокійний і мирний... Коли ми говоримо про Хорватію, це країна, яка не видає нам підсудних за найтяжчі злочини, тероризм і напади на державний порядок. Вони найжорстокішим чином показують, що вони вороже налаштовані до нас», – заявив Вучич.

Посилаючись на риторику Александара Вучича, Рамадан Ілазі , директор з досліджень Косовського центру досліджень безпеки з Приштини, заявив журналу «Сучасна політика», що він розуміє стурбованість Белграда цією угодою про співпрацю, «але не бачить об’єктивної причини для такої стурбованості, враховуючи, що з точки зору військової та «жорсткої» безпеки головним актором у Косові залишається НАТО в рамках своєї місії KFOR».

«Сенсаційність цієї угоди про співпрацю в галузі оборони, схоже, була зумовлена ​​переважно внутрішньополітичними розрахунками, особливо в той час, коли президент Вучич стикається з кризою довіри», – стверджує Ілазі.

«Угоди про співпрацю – це типова оборонна стратегія малих держав»

Наприкінці січня у Загребі відбулася зустріч Хорватії, Албанії та Косова на рівні директорів з питань оборонної політики та озброєнь. Міністерство оборони Хорватії оголосило про обговорення можливостей покращення співпраці у сфері оборонних можливостей, взаємодії між оборонними промисловими підприємствами країн-підписантів меморандуму та кроків щодо подальшої реалізації Меморандуму, підписаного 18 березня 2025 року в Тирані.

Також на початку лютого у Шкодері відбулася зустріч начальників генеральних штабів збройних сил Албанії та Хорватії та командувача Сил безпеки Косова. Як було оголошено, основна увага на переговорах була приділена поглибленню військової співпраці шляхом реалізації конкретних планів.

Через кілька днів міністри оборони Хорватії та Албанії, а також прем'єр-міністри Косова та Хорватії Альбін Курті та Андрей Пленкович зустрілися на полях Мюнхенської конференції з безпеки.

«Ми поділяємо спільні цінності з Хорватією, і вона підтримує наше членство в НАТО та Європейському Союзі», – сказав Курті з цієї нагоди.

Пленкович написав у соціальній мережі X, що обговорив з Курті ситуацію в регіоні, виклики безпеці та статус хорватської меншини в Яньєво, наголосивши, що «Хорватія продовжує зміцнювати співпрацю з Косово та підтримує його європейський шлях».

У відповідь на ці зустрічі Вучич, який також був присутній на Мюнхенській конференції з безпеки, заявив: «Я бачу, що Пленкович і Курті зустрілися тут, міністри оборони Хорватії та Албанії також зустрілися, дуже добре».

«Якщо їхнім наміром було нас турбувати, вони нас турбують, і ми вживемо відповідних заходів», – сказав він.

Однак, через кілька днів, під час світового саміту в Нью-Делі, Вучич заявив, що «мав довгу розмову з Пленковичем».

« Ми вперше говорили про тему військового альянсу між Приштиною, Тираною та Загребом. Можу сказати, що прем'єр-міністр Пленкович сказав, що він не спрямований проти Сербії», – сказав президент Сербії.

За словами Ілазі, військову співпрацю між Косово, Албанією та Хорватією слід розуміти, перш за все, «як нормальну та легітимну форму оборонної співпраці між Косово та державами-членами НАТО, які надають своїх солдатів до місії KFOR у Косові».

«Це також типова оборонна стратегія малих держав. Ця угода може допомогти Силам безпеки Косова у подальшому розвитку та зміцненні їхньої відповідності стандартам НАТО. Такі угоди не є рідкістю в Європі чи в нашому регіоні та зазвичай спрямовані на посилення оперативної сумісності, навчання та здатності реагувати на кризові ситуації», – наголошує Ілязі.

Наш співрозмовник стверджує, що до того, як стати членом НАТО у 2023 році, Фінляндія десятиліттями поглиблювала двосторонню оборонну співпрацю зі Сполученими Штатами, Швецією та Великою Британією.

«Країни Балтії пішли тим самим шляхом у 1990-х роках, задовго до вступу до НАТО у 2004 році. Вони підписали двосторонні оборонні угоди, організували навчання НАТО тощо. Албанія, Болгарія, Італія та Північна Македонія уклали угоди про мобільність збройних сил. Важливо також пам’ятати, що і Албанія, і Хорватія є членами НАТО та зобов’язані дотримуватися принципів колективної оборони НАТО. Як такі, вони не можуть «укладати оборонні угоди, які підривали б безпеку Альянсу або його членів, або створювали б для них нові виклики. Наскільки мені відомо, на сьогодні ні НАТО, ні КФОР не висловлювали стурбованості щодо цієї співпраці», – наголошує Ілазі.

Схожої позиції дотримується Сенада Село Сабич , наукова радниця Інституту розвитку та міжнародних відносин (IRMO) у Загребі, яка в інтерв'ю журналу «Сучасна політика» розповіла, що не вважає вищезгадану військову угоду загрозою для Сербії «або миру в регіоні».

«Йдеться про оборонну співпрацю в рамках встановлених міжнародних зобов’язань – Хорватія та Албанія є членами НАТО, Хорватія визнає Косово, а співпраця відбувається в контексті євроатлантичної безпеки. Такі форми співпраці є поширеними серед партнерів і самі по собі не є дестабілізуючим фактором», – констатує Шело Шабич.

Вона зазначає, що «чи буде щось інтерпретовано як загроза, залежить від політичного меседжу, який потрібно надіслати».

«Цю ініціативу можна представити як загрозу, але її також можна розглядати як крок до зміцнення регіональної стабільності та оперативної сумісності, що в довгостроковій перспективі може відкрити простір для ширшої регіональної співпраці в галузі безпеки, коли для цього будуть створені політичні умови», – пояснює Сабіч.

Рамадан Ілази наголошує, що тристоронню військову угоду не можна розглядати окремо від двох важливих подій, що відбулися останніми роками – нездатності Косова стати членом НАТО та «справи Банська».

Ілазі також зазначає, що «пропозиція президента Вучича про те, що Сербія повинна повчитися на прикладі стратегії Азербайджану в Нагірному Карабаху, справедливо викликала занепокоєння в Косово».

Членство в ЄС та НАТО значно зменшило б дилеми безпеки на Західних Балканах

Говорячи про можливі сценарії, пов'язані зі зміцненням безпеки на Західних Балканах, Рамадан Ілазі стверджує, що регіон виграв би більше, «якби всі країни, включаючи Сербію, зосередилися на інтеграції в НАТО та колективно працювали над досягненням цієї мети».

«Членство в ЄС та НАТО значно зменшило б дилеми безпеки та полегшило б багато занепокоєнь щодо співпраці в галузі оборони та безпеки між країнами регіону та за його межами. Водночас важливо визнати, що в Косово також існують проблеми, пов’язані з діями Сербії у сфері безпеки. Це включає можливість прийняття Сербією концепції так званої «тотальної оборони», Проекту 5000 (збільшення чисельності спецпідрозділів до 5000), те, як Косово загалом розглядалося в оборонній стратегії щодо Сербії, відкриття Сербії для російської військової присутності, а також закупівлю нею російської та китайської військової техніки», – підсумовує співрозмовник Contemporary Politics.

На думку Сабіча, «Сербія, як і будь-яка суверенна держава, має право сама вирішувати питання безпеки, включаючи співпрацю з НАТО, яку вона вже має».

 «Але водночас інші держави також мають право розвивати власні форми співпраці. Вкрай важливо, щоб питання безпеки в регіоні вирішувалися прозоро та без риторики, яка безпідставно посилює напруженість», – сказав Сабіч.

Геопост