Хто такий Костянтин Косачов, росіянин, який ініціював пропозицію, що призвела до звіту Діка Марті про Спеціальний суд?

Історію спеціалізованих палат Косова в Гаазі можна простежити більш ніж за сім років до того, як Асамблея Косова схвалила конституційну основу для їхнього створення.

Перший задокументований момент цього процесу знаходиться у Страсбурзі 15 квітня 2008 року, коли російський політик Костянтин Косачов, тодішній депутат Державної Думи та член російської делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи, разом з 16 іншими парламентаріями представив законопроект під назвою «Нелюдське поводження з людьми та незаконна торгівля людськими органами в Косово».

Документ, зареєстрований у ПАРЄ як документ 11574, зосереджувався на звинуваченнях у нелюдському поводженні та незаконній торгівлі органами в Косово. У тексті пропозиції посилалися на звинувачення, опубліковані в мемуарах Карли дель Понте, колишньої головного прокурора Міжнародного кримінального трибуналу з питань колишньої Югославії.

Подання Косачова та інших парламентарів не було обвинувальним актом і не становило судового рішення. У самому документі ПАРЄ уточнюється, що подання не обговорювалося Асамблеєю і що воно зобов'язувало лише парламентарів, які його підписали.

Але цей документ мав інше значення: він вніс це питання до інституційної процедури Ради Європи. 29 травня 2008 року пропозицію було передано до Комітету ПАРЄ з правових питань та прав людини для підготовки звіту. 25 червня 2008 року комітет призначив швейцарського сенатора Діка Марті доповідачем з цього питання. Офіційні документи ПАРЄ безпосередньо пов'язують звіт Марті з пропозицією 11574, поданою Косачовим та 16 іншими парламентаріями.

Так розпочався інституційний ланцюг, який тривав роками: подання Косачова, призначення Марті, його звіт, розслідування Європейського Союзу і, згодом, створення Спеціалізованих палат. 7 січня 2011 року Дік Марті представив звіт «Нелюдське поводження з людьми та незаконна торгівля людськими органами в Косово». У звіті йшлося про звинувачення у таємних місцях утримання під вартою, що контролюються Армією визволення Косова (АВК) на півночі Албанії, та про те, що деяких ув'язнених убивали з метою вилучення їхніх органів, які потім використовувалися для торгівлі людьми.

Цей звіт став одним із ключових документів, на яких базувався подальший процес розслідування. 25 січня 2011 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію 1782 «Розслідування звинувачень у нелюдському поводженні з людьми та незаконній торгівлі людськими органами в Косово» 169 голосами «за», вісьмома «проти» та 14 «утрималися».

На цьому етапі звинувачення у торгівлі органами вже не були просто частиною пропозиції парламентарів; вони стали предметом офіційного звіту Ради Європи та резолюції Асамблеї. У вересні 2011 року Європейський Союз створив Спеціальну слідчу групу (ССТГ) для проведення незалежного кримінального розслідування звинувачень, викладених у звіті Марті, та злочинів, пов'язаних з ними. Самі Спеціалізовані палати, описуючи свою історію, пов'язують створення ССТГ зі звітом Ради Європи та стверджують, що їхнє розслідування призвело до висновку про наявність достатніх доказів для висунення обвинувального акту.

SITF очолював прокурор США Клінт Вільямсон. Після майже трьох років розслідування, 29 липня 2014 року Вільямсон представив висновки роботи Робочої групи в Брюсселі.

Вільямсон заявив, що розслідування виявило достатньо доказів для притягнення до відповідальності кількох колишніх високопоставлених посадовців Армії Косова за низку злочинів, включаючи вбивства, викрадення людей, затримання та сексуальне насильство. Він зазначив, що ці злочини не є окремими діями окремих осіб, а радше організованою кампанією переслідування.

Але саме щодо торгівлі органами розслідування дійшло висновку, який відрізнявся від того, як це твердження було представлено під час публічних дебатів. Вільямсон сказав, що є «переконливі докази» того, що практика вилучення органів та торгівлі ними мала місце в дуже обмежених масштабах, і що невелика кількість людей була вбита з цією метою. Однак він зазначив, що на тому етапі немає достатньо доказів для висунення обвинувального акту за цей злочин.

Отже, розслідування SITF не перетворило звинувачення у торгівлі органами на кримінальний обвинувальний акт.

Це одна з найважливіших відмінностей між звітом Марті та розслідуванням справи Вільямсона. У звіті Ради Європи звинувачення у торгівлі органами були прикуті до міжнародної спільноти, тоді як у кримінальному розслідуванні, проведеному кількома роками пізніше, було заявлено про наявність ознак дуже обмеженої практики, але про недостатність доказів для притягнення до відповідальності за цей злочин.

Тим часом Вільямсон закликав до створення відповідного судового механізму для інших злочинів, щодо яких є достатні докази. Спеціалізовані палати будуть саме тим механізмом, який розглядатиме ці звинувачення.

У 2014 році Косово та Європейський Союз зробили інституційні кроки для створення цього механізму. 3 серпня 2015 року Асамблея Косова ухвалила конституційну поправку, яка додала статтю 162 до Конституції, та ухвалила Закон про Спеціалізовані палати та Спеціалізовану прокуратуру. Самі Спеціалізовані палати стверджують, що це було зроблено після угоди 2014 року між Косово та Європейським Союзом.

Таким чином, пропозиція, представлена ​​у Страсбурзі у 2008 році, була перетворена, через кілька інституційних зв'язків, на процес, який завершився створенням спеціальної судової установи в Гаазі.

Але історія торгівлі органами не закінчилася зі створенням Спеціального суду. У 2020 році Спеціалізована прокуратура висунула обвинувальний акт проти Хашима Тачі, Кадрі Веселі, Реджепа Селімі та Якупа Краснікі. Обвинувальний акт був затверджений 26 жовтня 2020 року та оприлюднений у листопаді того ж року.

У затвердженій версії обвинувального акту звинувачення включало шість пунктів звинувачення у злочинах проти людяності – переслідування, ув'язнення, інші нелюдські діяння, тортури, вбивства та насильницькі зникнення, а також чотири пункти звинувачення у воєнних злочинах: незаконний або свавільний арешт та утримання під вартою, жорстоке поводження, тортури та вбивства.

Торгівля органами не була частиною цих звинувачень. Саме тут суттєвим стає розмежування між історією процесу та змістом обвинувального висновку.

Звинувачення у торгівлі органами були в назві та суті клопотання, поданого Косачовим у 2008 році. Вони були в центрі уваги звіту Марті за 2011 рік. Згодом їх розслідувала SITF. Вільямсон заявив у 2014 році, що існують переконливі докази обмеженої практики, але що доказів для пред'явлення звинувачення у цьому злочині недостатньо.

Хоча обвинувальний акт Спеціалізованих палат проти Тачі, Веселі, Селіма та Краснікі зосереджувався на інших кримінальних злочинах, навіть сьогодні самі Спеціалізовані палати описують свою юрисдикцію як таку, що стосується злочинів та звинувачень, викладених у звіті Ради Європи від 7 січня 2011 року.

А у 2020 році обвинувальний акт проти чотирьох колишніх лідерів Армії визволення Косова не включав торгівлю органами як кримінальний злочин.

16 вересня 2026 року, після завершення судового розгляду, Судова колегія Спеціалізованих палат виправдала Хашима Тачі, Кадрі Веселі, Реджепа Селімі та Якупа Краснікі.

Тачі та Краснікі були засуджені до 25 років позбавлення волі кожного, Веселі - до 18 років, а Селімі - до 13 років.

Тепер, за словами адвокатів, справа надійде до Апеляційного суду, де рішення першої інстанції може бути зіставлене з доказами захисту.