ПРОТЕСТИ У СЕРБІЇ ВІДІБРАЮТЬ ВУЧИЧА ВІД ВУЧИЧА

Доктор Борис Варга, колумніст із Сербії для The Geopost

Від прямої демократії до «сербського світу

Протести в Сербії через загибель 16 людей на залізничному вокзалі в місті Новий Сад розпочалися з домінування громадянських, міських та лівих ідей. Громадяни та студенти переважно пропагували цінності демократичної держави, заснованої на верховенстві права, міжлюдської єдності, солідарності та пробудженні громадянської свідомості в Сербії проти корумпованого та націоналістичного режиму президента Сербії Александара Вучича.

Спочатку студенти хотіли залишатися поза політикою, і сербський національний прапор та прапори факультету були єдиними символами, дозволеними на протестах.

Саме так громадянський протест, очолюваний студентами, відібрав монополію на символи патріотизму у Александара Вучича та Сербської прогресивної партії. Прапори Республіки Сербія можна було побачити на плечах демонстрантів у кожному куточку країни, навіть у багатонаціональних середовищах, де присутність сербських національних символів не була емоційно вітана з часів розпаду соціалістичної Югославії, таких як Санджак та Воєводина.

Однак, поряд із сербськими державними символами та гімном, які закликали до єдності, демонстранти почали нести сербські шовиністичні прапори, які домінували на протесті, зокрема з написом «Ні капітуляції» та картою Косова (у складі Сербії). Серед демонстрантів виникли суперечки щодо носіння прапорів ЄС та України, водночас прапори Російської Федерації були прийнятними.

Молодь також забрала у режиму Александара Вучича православні символи, які були основою його популістського націоналізму. Протягом зими та весни 2025 року студенти та старшокласники ходили по Сербії з православними іконами та прапорами. Були й ті, хто ніс хрести, що надавало протестам вигляду релігійних паломництв.

У цій іконографії з’явилися прапори з сербської історії, а також символіка колабораціоністського руху четників часів Другої світової війни. Тим часом студенти вирішили протест включити у політику та висунули сербській владі та Александару Вучичу ультиматум щодо призначення виборів.

Масштабний студентський протест у сербське релігійне та національне свято Відовдан (28 червня) у Белграді вивів на сцену промовців, які зверталися до них з шовиністичною риторикою, що нагадувала розпад соціалістичної Югославії та початок воєн 1990-х років. У дискурсі домінувала ідеологія «великої Сербії», або того, що зараз відновлена та популярно називана ідея «сербського світу» (за зразком імперіалістичного та агресорського «російського світу»). Косово знову стало суттю національної сербської політики.

Вступивши в політичний процес, студентські та громадянські протести почали виривати у режиму Александара Вучича націоналістичний наратив про об’єднання всіх сербів у регіоні Західних Балкан. Це принесло мільйони голосів партіям і політикам, таким як Слободан Мілошевич, Воїслав Коштуниця, Воїслав Шешель, Томіслав Ніколіч і навіть сам Вучич.
Головною вимогою студентського та громадянського протесту є призначення виборів як засобу покарання за смертельну корупцію та насильство проти протестувальників.

Громадянський та сучасний протест, спочатку організований за правилами безлідерства, прямої демократії та студентських пленумів, з його масовізацією та вступом у політику, через вісім місяців перетворюється на популярний сербський націоналістичний рух з популістським наративом. Виключний націоналізм протягом останніх трьох з половиною десятиліть тримав Сербію та її суспільство прив’язаними до антизахідних настроїв, конфлікту із сусідами, тенденцій до авторитаризму та особистих диктатур.

З наближенням виборів студентський та громадянський протест все ще має знайти лідера, який своїм ім’ям та харизмою переможе сербського президента та його Сербську прогресивну партію. У Сербії ціна політичної перемоги полягає в тому, що це не буде кандидат, який відкрито проєвропейський, політично центристський та ліберальний. Щоб виграти вибори в сербській політиці, їм потрібно знайти когось, хто може бути адекватним опонентом (досі) популярному Александару Вучичу. Тобто, за всіма даними, кандидата, подібного до нього, щоб образно сказано – відібрати Вучича від самого Вучича./The Geopost/