Як Китай використовує Сербію для формування стратегічного середовища навколо Косова

Косово — один з небагатьох випадків на Західних Балканах, де Китай майже не має офіційної політичної точки входу. Пекін не визнає незалежність Косова, не має дипломатичних відносин з Приштиною, не має жодного важливого міжпартійного каналу зв'язку, не має великих інфраструктурних проектів, а стратегічні технології Китаю в Косово не отримали суспільного визнання на державному рівні. Китай також продовжує розглядати Косово крізь призму територіальної цілісності Сербії. Через це Косово виглядає винятком у регіональному арсеналі Китаю.

Приштина також значною мірою уникала дебатів щодо цифрової інфраструктури та стеження, пов'язаного з Huawei, які сформували дискусії щодо Китаю в Сербії та інших європейських країнах. Її зовнішня політика залишається тісно пов'язаною зі США, НАТО та ЄС, тоді як ставлення громадськості та інституцій до Китаю залишається скептичним.

Однак, відстань Косово від Китаю не така велика, як здається, і Пекіну не потрібне посольство в Приштині, щоб здійснювати свій вплив. Роль Китаю в країні проявляється у трьох аспектах: через зростаючу залежність Косова від китайських товарів, через дипломатичну підтримку Сербії Пекіном та через поглиблення партнерства Китаю з Белградом у сфері безпеки. Це робить Косово незвичайним випадком: Китай не встановив значного політичного впливу в Косові в політичному плані, але країна все ще піддається впливу Китаю в економічному та стратегічному плані.

Нещодавнє дослідження Косовського центру досліджень безпеки додає ще один шар до цієї картини. У ньому стверджується, що діяльність Китаю в Косово є тихою, але не відсутньою. Незважаючи на відсутність визнання та офіційних дипломатичних відносин, Пекін шукав альтернативні точки входу через торгівлю, ділові зв'язки, культурну взаємодію та інформаційно-просвітницьку діяльність на муніципальному рівні. Це відображає ширшу китайську практику субнаціональної дипломатії. По всій Європі Пекін налагодив зв'язки з регіонами, містами, підприємствами, університетами та культурними установами нижче рівня політики центрального уряду. Подібні моделі можна спостерігати в Німеччині та Великій Британії, де взаємодія Китаю з місцевими органами влади включала сприяння інвестиціям, співпрацю в галузі досліджень, освіту, культуру, спорт та партнерство між містами.

У Косово цей підхід має специфічне політичне застосування. Він дозволяє Пекіну підтримувати свою політику невизнання, зберігаючи при цьому практичні канали взаємодії. Повідомлення про зустрічі між представниками Китаю та посадовцями муніципалітетів Приштини та Ферізая, а також з представниками Олімпійського комітету Косова, ілюструють, як цей підхід працює на практиці. Це не означає, що Китай політично проник у Косово. Але це свідчить про те, що Пекін випробовує точки доступу з низьким рівнем ризику нижче рівня формальної дипломатії.

Найбільш очевидною зміною є економіка. У 2025 році Косово імпортувало товарів з Китаю на суму приблизно 920 мільйонів євро, що робить Китай його третім за величиною партнером з імпорту після Німеччини та Туреччини. Китайські товари становили близько 13 відсотків від загального обсягу імпорту Косова. Ця тенденція вражає, оскільки імпорт Косова з Китаю за останні чотири роки приблизно подвоївся. Це свідчить про те, що Китай тепер відіграє більшу роль у повсякденному економічному житті Косова. Китайська продукція займає чільне місце в споживанні домашніх товарів, електроніці, машинобудуванні, будівельних матеріалах та недорогих технологіях. У країні, яка значною мірою залежить від імпорту, ця зростаюча залежність не є політично нейтральною.

Одним із ймовірних факторів цього зростання є не прямий політичний вплив Пекіна, а ціновий тиск у Косово. Косово залишається європейською економікою з низьким рівнем доходу, ВВП на душу населення якого у 2024 році становив близько 7,000 доларів США. У поєднанні з поновленням інфляційного тиску у 2025 році дешевші китайські товари стають дедалі привабливішими для споживачів, роздрібних торговців та малого бізнесу. Результатом є форма впливу «знизу вгору», що значною мірою зумовлена ​​щоденним пошуком доступних товарів на чутливому до ціни ринку. Це відрізняє Косово від багатьох інших країн Центральної та Східної Європи. У Сербії чи Угорщині вплив Китаю часто обговорюється через інфраструктуру, політику високого рівня, інвестиційні угоди, технології чи стратегічні партнерства. У Косово канал вужчий – китайський вплив йде знизу вгору, а не зверху вниз.

Ризик має структурний характер. Косово стає дедалі більш залежним від китайського імпорту, не маючи офіційних дипломатичних відносин з Пекіном, які могли б допомогти впоратися з проблемами під час кризи. Якщо ланцюжки поставок порушуються, ціни зростають або політична напруженість впливає на торгівлю, Приштина має обмежені можливості для прямої взаємодії. У цьому полягає парадокс залежності Косова від Китаю: відносини політично закриті, але економічно відкриті.

Другий канал — регіональний. Пекін найчіткіше впливає на Косово через Сербію. Це не означає, що Пекін відповідає за відносини між Белградом і Приштиною. Навпаки, це відображає простішу динаміку: Китай зміцнює Сербію, державу, яка найактивніше протистоїть суверенітету та міжнародному становищу Косова. Це робить Китай важливим для Косово навіть без прямої політичної взаємодії.

У липні 2025 року китайські та сербські військові сили спеціального призначення провели спільні навчальні навчання «Вартовий миру 2025» у провінції Хебей. Ця військова співпраця не є поодинокою подією. Сербія також є першим європейським оператором китайських систем протиповітряної оборони FK-3 та бойових безпілотників CH-92A. Вона також придбала китайські ракети класу «повітря-поверхня» CM-400AKG, що викликало критику з боку Хорватії та ширше занепокоєння щодо регіональної гонки озброєнь на Балканах.

Для Косова ця діяльність не є прямим тиском з боку Китаю, але вона змінює регіональне середовище безпеки. Китайські військові технології покращують можливості Сербії у сфері протиповітряної оборони, безпілотників та ударних атак. Косово залишається поза НАТО, покладається на КФОР (Сили Косова) для стримування та стикається з сусідом, який продовжує вважати його частиною своєї території.

У цьому контексті підтримка Сербії Китаєм не є віддаленим питанням, оскільки вона змінює регіональний баланс навколо Косова, не залучаючи його безпосередньо. Позиція Косова також створює стратегічну вразливість у сірій зоні. Воно знаходиться під захистом КФОР і тісно пов'язане із Заходом, але не є членом НАТО і не користується гарантіями статті 5. Китай і Сербія також поглибили співпрацю у сфері правової безпеки, включаючи договір про екстрадицію та попередні спільні поліцейські патрулі. Для Косова це важливо, оскільки партнерство Пекіна з Белградом розширюється за межі торгівлі та оборони до співпраці у сфері внутрішньої безпеки.

Однак для Косова довгостроковою проблемою є не лише поточний рівень китайського впливу в Сербії, а й його майбутня траєкторія. Росія традиційно була найважливішим стратегічним партнером Белграда за межами Заходу. Однак, якби Сербія поступово дистанціювалася від Москви через геополітичний тиск, економічні стимули або зміну внутрішніх пріоритетів, Пекін мав би всі можливості заповнити принаймні частину цієї прогалини. Китай вже пропонує Сербії інвестиції, технології, дипломатичну підтримку та посилення співпраці у сфері безпеки без політичних умов, які зазвичай пов'язані з іншими партнерами, особливо з ЄС. Хоча Китай навряд чи повністю замінить Росію, його вплив може стати більш помітним, оскільки Сербія диверсифікує свої зовнішні партнерства. Однак для Косова це зменшення російського впливу не обов'язково призведе до менш складного стратегічного середовища.

Невизнання Китаєм Косово — це не лише дипломатична позиція, а й форма впливу. Позиція Пекіна підтримує претензії Сербії на Косово, обмежує простір Косова в міжнародних організаціях та узгоджується з ширшою протидією Китаю сепаратизму. Випадок Косово вписується в ширшу аргументацію Пекіна щодо суверенітету, територіальної цілісності та принципу «єдиного Китаю». Це дає Косову місце в глобальних наративах Китаю. Пекін може використовувати Косово для критики політики визнання Заходу, одночасно зміцнюючи власні позиції щодо Тайваню, Гонконгу, Сіньцзяну та Тибету.

Для Приштини це створює вузьку, але постійну дипломатичну перешкоду. Позиція Китаю не домінує у зовнішній політиці Косова, але вона має значення на міжнародних форумах, де Пекін має вагу. Це також посилює ширшу дипломатичну кампанію Сербії проти визнання Косова та членства в міжнародних організаціях. Тому Косово перебуває в незвичайному становищі. Воно не зазнає політичного проникнення Китаю, але залишається обмеженим своєю підтримкою Сербії. Воно формально не співпрацює з Пекіном, але перебуває під впливом партнерства Пекіна з Белградом. Косово не прагне балансувати між Вашингтоном, Брюсселем і Пекіном так, як це робить Белград. Його стратегічна орієнтація залишається сильно західною. Однак це не захищає Косово від наслідків зростаючої регіональної присутності Китаю на Західних Балканах.

Таким чином, Косово має ставитися до Китаю як до непрямого стратегічного виклику, а не як до відсутнього гравця. Це не вимагає антикитайської політики, а радше чіткіших гарантій у сферах, де Косово піддається впливу: державні закупівлі, чутливі технології, розширення муніципалітетів, ділові зв'язки та стратегічний імпорт. Приштина повинна надати муніципалітетам та державним установам чіткіші вказівки щодо того, як діяти у зв'язку з китайською взаємодією, одночасно посилюючи контроль над цифровою інфраструктурою, обладнанням для спостереження, технологіями подвійного використання та компаніями, що працюють через вітчизняних або зареєстрованих у ЄС посередників. Регіональний ризик також потребує уваги. Якщо Белград поступово зменшить свою залежність від Москви, Пекін матиме гарні позиції, щоб стати ще важливішим незахідним партнером Сербії. Тому проблема Китаю щодо Косова є незвичайною, але реальною: Пекіну не потрібно визнавати Косово, щоб формувати стратегічне середовище навколо нього./chinaobservers.