У Косові є незліченна кількість випадків Сребрениці, скоєних сербами.

Нещодавно газета Frankfurter Allgemeine Zeitung повідомила про експеримент Франкфуртського інституту соціальних досліджень, результати якого десятиліттями трималися в секреті.

У 1950 році дослідники інституту опитали близько 1600 пересічних громадян Західної Німеччини про їхні погляди на націонал-соціалізм та знищення євреїв. Вони дозволили людям вільно висловлюватися. У процесі багато з цих німців, яких нібито денацифікаціювали, демонстрували такий шокуючий спектр расистських, антисемітських та авторитарних переконань, що директор інституту Теодор Адорно вирішив не публікувати повні результати дослідження.

Чи було п'ять років занадто коротким терміном, щоб стерти націонал-соціалістичну пропаганду з свідомості людей? Тут допомагає погляд на виставку «Злочини Вермахту» (німецької армії), відкриту в 1995 році. Протести проти цієї виставки – спочатку з деякими частковими неточностями – були запеклими. Багато німців не були готові поставити під сумнів міф про «чистий Вермахт» навіть через півстоліття після закінчення війни.

На Балканах дві нещодавні події стали ще одним прикладом того, як важко суспільствам ставити під сумнів наративи про своє минуле, особливо коли йдеться про темні сторони цього минулого. Тисячі людей відвідали похорон воєнного злочинця Ратко Младича в Белграді, вшановуючи головного винуватця геноциду в Сребрениці як героя. Трохи більше тижня потому переважна більшість косовських албанців з обуренням відреагувала на вирок колишньому президенту Косова Хашиму Тачі до 25 років позбавлення волі за воєнні злочини.

Певною мірою обурення косоварів можна зрозуміти. Якщо цей вирок буде підтверджено в апеляції, Тачі буде відповідальним за близько 300 випадків тортур і майже 100 вбивств. Ці дії жахливі та огидні. Однак висновок не повинен бути таким: «На Балканах усі однакові». Бо між Младичем і Тачі є фундаментальні відмінності, хоча сербські націоналісти воліють відкидати це як релятивізацію.

Младич відповідальний за смерть десятків тисяч людей. У випадку Тачі кількість жертв – якщо його вирок стане остаточним – ледве становитиме соту частину цієї цифри. Однак жахливо. Але не те саме. «Армія визволення Косова», або скорочено АВК, на чолі з Тачі, ніколи не вчиняла нічого, що могло б хоча б віддалено наблизитися до подій у Сребрениці. У Косові, навпаки, було безліч невеликих Сребрениць, скоєних сербами проти албанців, як-от у селах Меє та Корениця, де сербські війська вбили сотні католицьких албанців.

Далі йде хронологія. Младич скоїв свої злочини у війні, яку розпочали Белград і серби. Армія визволення Косова Тачі була реакцією на систематичну, державну та тривалу несправедливість, яку серби чинили проти албанської більшості населення Косова. Однак це також вимагає осмислення з боку косовського суспільства. Злочини Армії визволення Косова мали місце. Заперечення їх, чіпляючись за злочини Великої Сербії, не може бути виходом. Принаймні, засуджений за воєнні злочини Тачі закликав своїх співвітчизників з в'язниці зберігати спокій.

Коментар журналіста Міхаеля Мартенса в німецькій газеті «Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung».