Російські та сербські сліди на початку саги Спеціального суду

Історія Спеціалізованих палат Косова починається не в Гаазі чи у 2015 році, коли Асамблея Косова схвалила конституційну поправку та закон, які проклали шлях для створення цієї інституції.

Його сліди сягають кількох років у минуле, до дебатів, що відбулися в Парламентській асамблеї Ради Європи, де в центрі уваги були звинувачення у нелюдському поводженні з людьми та незаконній торгівлі людськими органами в Косово, звинувачення, пов'язані з членами Армії визволення Косова.

Одним із перших моментів у цій історії є квітень 2008 року.

15 квітня 2008 року до Парламентської асамблеї Ради Європи було подано пропозицію щодо резолюції під назвою «Нелюдське поводження з людьми та незаконна торгівля людськими органами в Косово».

Серед підписантів був Костянтин Косачов, на той час російський депутат Парламентської асамблеї Ради Європи. Документ також підписали Михайло Маргелов з Росії та Мілош Алігрудич із Сербії, а також депутати з низки інших європейських країн.

У клопотанні йшлося про звинувачення, викладені у мемуарах Карли дель Понте, колишньої прокурорки Міжнародного кримінального трибуналу з питань колишньої Югославії.

Але тут слід зробити важливе розмежування.

Документ 2008 року був пропозицією, підписаною депутатами, а не рішенням Парламентської асамблеї. В офіційному документі Ради Європи зазначається, що пропозиція не обговорювалася Асамблеєю і що вона зобов'язувала лише тих, хто її підписав.

Отже, це є раннім задокументованим моментом в цій історії, але не судовим рішенням чи рішенням про створення суду.

У квітні 2008 року Карла дель Понте опублікувала свої мемуари періоду, коли вона очолювала Прокуратуру Гаазького трибуналу з питань колишньої Югославії.

У книзі вона порушила питання торгівлі органами, пов'язаної з сербськими громадянами, яких, за її словами, утримували члени Армії визволення Косова.

Ці звинувачення викликали бурхливу реакцію та спонукали до подальшого інтересу з боку Парламентської асамблеї Ради Європи.

29 травня 2008 року питання було передано до Комітету з правових питань та прав людини Парламентської асамблеї, а доповідачем було призначено швейцарського сенатора Діка Марті.

Після процесу, який тривав кілька років, 7 січня 2011 року Марті представив доповідь «Нелюдське поводження з людьми та незаконна торгівля людськими органами в Косово».

У звіті містилися звинувачення у незаконному затриманні, нелюдському поводженні, вбивствах, зникненнях, а також вилученні органів та торгівлі ними. Однак навіть тут слід дотримуватися розмежування між політичним звітом та судовим рішенням: висновки Марті не були кримінальним вироком проти окремих осіб.

25 січня 2011 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію 1782 про розслідування цих звинувачень 169 голосами «за», 8 голосами «проти» та 14 утрималися.

Це був момент, коли справа перейшла на новий етап.

У вересні 2011 року Європейський Союз створив у Брюсселі Спеціальну слідчу групу (SITF), яка мала мандат на проведення незалежного кримінального розслідування звинувачень, викладених у доповіді Марті, а також інших пов'язаних із ними злочинів.

За даними Спеціалізованих палат, SITF фінансувалася Європейським Союзом і складалася виключно з міжнародного персоналу, саме для того, щоб гарантувати незалежність і конфіденційність розслідування.

Влітку 2014 року Спеціальна комісія з розслідування надзвичайних ситуацій (SITF) оголосила, що докази, зібрані під час розслідування, мають достатню вагомість для висунення обвинувальних актів проти кількох високопоставлених колишніх посадовців Армії Косова (AVO). На думку Спеціалізованих палат, на цьому етапі виникла необхідність створити установу, яка могла б здійснювати судові процеси.

Це ключовий момент у хронології. Бо з цього моменту справа вже не ґрунтувалася виключно на звинуваченнях, опублікованих у книзі чи звіті Ради Європи. Вона перейшла у кримінальне розслідування, яке проводила структура, створена та фінансована Європейським Союзом.

У міру продовження розслідування SITF, Косово та Європейський Союз почали визначати механізм судового розгляду справ, які можуть виникнути в результаті цього.

У 2014 році президент Косово та Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки досягли угоди шляхом обміну листами, яка передбачала створення окремих судових палат та окремої прокуратури з міжнародним персоналом та суддями.

Через рік, 3 серпня 2015 року, Асамблея Косова ухвалила статтю 162 Конституції та Закон про спеціалізовані палати та спеціалізовану прокуратуру.

Таким чином було створено конституційну та правову основу для інституції, відомої сьогодні як Спеціалізовані палати Косова.

Інституцію було створено відповідно до законодавства Косова, але її штаб-квартира знаходиться в Гаазі, і вона функціонує незалежно від інституцій Косова.

1 вересня 2016 року Спеціалізована прокуратура перейняла на себе персонал та повноваження SITF. Розслідування, розпочате в Брюсселі, тепер продовжується в рамках нової інституційної структури.

Таким чином, інституційний ланцюжок був завершений.

2020 – Розслідування призводить до висунення обвинувальних актів проти колишніх лідерів Армії визволення Косова

У 2020 році процес вступив у фазу, яка привела до Гааги деяких найвидатніших діячів Армії визволення Косова.

Обвинувальний акт проти Хашима Тачі, Кадрі Веселі, Реджепа Селіма та Якупа Краснікі було затверджено 26 жовтня 2020 року. Усіх чотирьох було передано під варту Спеціалізованих палат у Гаазі 4 та 5 листопада 2020 року.

Судовий розгляд розпочався 3 квітня 2023 року. Згідно з офіційними записами Спеціалізованих палат, у справі брали участь 156 потерпілих, а провадження у справі завершилося закриттям доказової справи 18 грудня 2025 року. Заключні заяви відбулися у лютому 2026 року.

16 вересня 2026 року Судова палата оголосила вирок Тачі, Веселі, Селіму та Краснікі. Згідно з рішенням, оголошеним Судом, усіх чотирьох визнали винними у скоєнні кількох воєнних злочинів та засудили до позбавлення волі.

Прямий російський та сербський вплив

Документи Ради Європи свідчать, що серед підписантів клопотання від квітня 2008 року були Костянтин Косачов та Михайло Маргелов, обидва російські депутати. Серед підписантів також був депутат Сербії Мілош Алігрудич.

Отже, роль двох російських політиків та одного сербського політика на цьому ранньому етапі історії задокументована.

Між поданням клопотання 2008 року та створенням установи, яка сьогодні діє в Гаазі, є кілька чітких етапів: доповідь Діка Марті, прийняття резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, створення Європейським Союзом Спеціалізованої робочої групи (СОТ), її розслідування, угода між Косово та ЄС, внесення змін до Конституції Косово та прийняття закону Асамблеєю Косово. Самі Спеціалізовані палати перераховують ці події як частину історії свого створення.

Найдивніше те, як клопотання 2008 року, підписане російськими та сербськими депутатами, перетворилося на міжнародний слідчий процес, а потім на судовий механізм, створений через інституції Косова та за підтримки Європейського Союзу.

Хронологія

2008 – Подання до Парламентської Асамблеї Ради Європи.

2010–2011 – Відбувається процес звітування за справою Діка Марті, і 25 січня 2011 року Парламентська Асамблея приймає Резолюцію 1782.

2011 – Європейський Союз створює SITF для розслідування звинувачень.

2014 – Косово та ЄС визначають шляхом обміну листами механізм судового розгляду справ.

2015 – Асамблея Косова приймає статтю 162 Конституції та Закон про спеціалізовані палати та спеціалізовану прокуратуру.

2016 – Спеціалізована прокуратура переймає персонал та повноваження SITF.

2020 – обвинувачення проти Хашима Тачі, Кадрі Веселі, Реджепа Селіма та Якупа Краснічі підтверджено, і вони передані до Гааги.

2023 – Розпочався суд над чотирма колишніми лідерами Армії визволення Косова.

2025 – Судові процедури завершено.

2026 – Відбулися заключні слухання, а 16 вересня було оголошено вирок Тачі, Веселі, Селіму та Краснікі.