Сербський адвокат розкриває подвійну гру Вучича: він по-іншому розмовляє з Європою, водночас вшановуючи Младича державною церемонією

Сербський адвокат Чедомір Стойкович висловив різкі звинувачення на адресу президента Сербії Александара Вучича після церемонії вшанування пам'яті колишнього командира Армії Республіки Сербської, засудженого за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, що відбулася 5 вересня в Белграді.

За словами Стойковича, церемонію, організовану в Будинку сербської армії, не можна представляти як приватний захід або відокремлений від установ, оскільки об'єкт є державною власністю та управляється Міністерством оборони.

«Нехай вас не обманюють – Міністерство оборони та уряд Сербії провели церемонію прощання з Ратком Младичем у найурочистішій військовій будівлі в центрі Белграда, навпроти площі Республіки», – написав Стойкович.

Він нагадав, що Будинок армії використовується для державних, військових церемоній та протокольних заходів високого рівня, стверджуючи, що лише вибір цього місця надає вшануванню чіткого інституційного характеру.

На церемонії, за словами Стойковича, уряд Сербії представляв міністр юстиції Ненад Вуйич. Також були присутні президент Республіки Сербської Сініша Каран, два міністри від цієї сутності та колишній прем'єр-міністр Сербії Нікола Шайнович.

Для сербського адвоката це не просто черговий випадок прославляння Младича, а «п'ята і поки що найбільша державна нагорода», якої йому удостоїли.

«Найбільша державна честь — це мати меморіал у Будинку сербської армії в центрі Белграда», — заявив Стойкович.

Він прямо звинуватив владу в Белграді в тому, що вона через таку церемонію надсилає послання, діаметрально протилежне деклараціям про європейську інтеграцію та регіональне примирення.

За його словами, не може бути й мови про відданість європейським цінностям, поки людину, засуджену за геноцид, вшановують в одній з найсимволічніших інституцій держави.

Стойкович заявив, що така церемонія, за його інтерпретацією, означає, що сербська влада не дистанціюється від злочинної спадщини, за яку Младича було засуджено міжнародним правосуддям.

У цьому контексті він також згадав геноцид у Сребрениці, де в липні 1995 року було вбито понад 8 боснійських чоловіків та хлопчиків.

Але Стойкович притримав свою найрішучу критику на адресу президента Сербії Александара Вучича.

Він звинувачує Вучича у «подвійній грі»: перед європейськими чиновниками він говорить про інтеграцію, стабільність та співпрацю із Заходом, тоді як усередині Сербії, за його словами, допускає дії, які прямо суперечать цим заявам.

За словами Стойковича, політична формула Вучича полягає в тому, щоб його люди впроваджували суперечливі рішення, тоді як сам він намагається дотримуватися публічної дистанції та переконувати західних партнерів, що він не несе за них відповідальності.

«Ця державна церемонія уряду Республіки Сербія для особи, засудженої за геноцид, нівелює будь-яку можливість зближення Сербії з Європейським Союзом», – заявив Стойкович.

Він додав, що така подія не могла статися без відома чи згоди Вучича, стверджуючи, що в чинній політичній системі Сербії важливі урядові рішення безпосередньо пов'язані з президентом.

«Навіть маленькі діти та птахи на гілках знають, що в автократичній державі кожне таке важливе урядове рішення є рішенням автократа», – писав він.

Стойкович також провів символічну паралель із будівлею, де проходила церемонія. Будинок армії, збудований у 1931 році, історично асоціювався зі зміцненням югославської ідентичності, і, за його словами, саме в цьому просторі сьогодні вшановують постать, яка була серед головних дійових осіб війни, що знищила цей орден.

Для Стойковича це також свідчить про суперечливість сучасної сербської політики: з одного боку, Белград прагне представити себе як кандидата до Європейського Союзу, а з іншого – терпить та інституціоналізує прославляння осіб, засуджених за найтяжчі воєнні злочини.

За його словами, саме ця суперечність викриває те, що він називає «подвійною грою» Александара Вучича – одна мова для Брюсселя та інша політика для внутрішньої громадськості.