Сербія, російський авіаносець, який використовувався для ведення гібридної війни на Західних Балканах

Драган Сормаз для The Geopost

Російська служба діє гібридно, використовуючи систему, яка вже створена в Росії на державному рівні як державна програма мілітаризації суспільства. Історичні зв’язки між двома народами використовуються для впливу на Сербію. Метою цих дій є створення проросійського наративу, нібито православного і консервативного, з відповідними цілями щодо напряму зовнішньої політики Сербії, зокрема

відхід від євроатлантичної інтеграції;
поворот до Росії та її цілей.
Москва дотримується цього підходу з часів Першого сербського повстання і до сьогодні, незалежно від форми правління.

На внутрішньому рівні підтримуються привілейовані відносини з усім, що походить з Росії, так що Російська Федерація розглядається як єдиний і беззаперечний союзник, а російська модель копіюється у відносинах з Церквою, правах людини, правах меншин тощо. Цей другий аспект залишається значною мірою прихованим від сербської громадськості, оскільки відсутня реальна картина ситуації в Росії (правова ситуація, права людини, економіка, рівень життя населення тощо).

Сербія перебуває під абсолютним російським гібридним впливом

Сербія – країна, що перебуває під абсолютним російським впливом через гібридну війну, елементи якої орієнтовані на кілька ключових напрямків. Держава повністю паралізована, а державні інститути криміналізовані. Суспільство розколоте за багатьма параметрами, а російський гібридний вплив є особливо небезпечним у сфері освіти та роботи з молоддю.

Це також чітко видно сьогодні у студентських протестах проти режиму Александара Вучича. Хоча сам Європейський Союз визнає, що вимоги студентів повністю відповідають очікуванням ЄС щодо державних реформ у Сербії, на протестах завжди вивішуються російські державні прапори, навіть військові.

Існують також інші молодіжні групи, організовані російськими службами, такі як організовані злочинні угруповання, що маскуються під «футбольних фанатів». Спрут російських спецслужб, наркоторговців, злочинних організацій та їхніх угруповань, а також високопоставлених державних чиновників настільки великий, що повністю деморалізує пересічних громадян і знищує будь-яку довіру до державних інституцій.

Головою цього спрута з сербського боку є Александар Вучич, а людьми, які працюють на просування російських інтересів, – Олександр Вулін, Мілошевіч, Мілошевіч та інші: Александар Вулін, Міліца Джурджевич, Ненад Попович, Міша Вачич, Драгослав Бокан, Бранімір Несторович, Воїслав Шешель…

Багато журналістів дуже активні не лише у власних ЗМІ, але й у якості гостей у щоденних передачах і колонках в електронних ЗМІ та інтернет-порталах. Це російські ЗМІ, такі як RT і Sputnik, але набагато більше з сербського ринку, навіть ті, що використовують національні частоти, такі як Pink, B92, Happy, а також Informer, Pečat… Навіть ліцензований ЄС телеканал Euronews Serbia запрошує до своєї програми проросійських представників частіше, ніж прихильників євроатлантичного світу!

Завдання цих людей і ЗМІ – малювати викривлену картину реальності з кількох причин:

Поширення вигаданого та сконструйованого проросійського медіа-контенту;
ірраціональне та некритичне ставлення до історичних та соціальних явищ, що характеризується емоційним переживанням Росії як історичного союзника, потужного партнера та справедливого і чесного суб’єкта на міжнародній арені;
емоційне ставлення до бомбардувань 1999 року;
ставлення до косовського питання, в якому Росія сприймається як захисник, а НАТО як ворог.

З цієї причини населення майже нічого не знає про саму Росію і життя в ній, про її авторитарний лад (дуже мало людей з Сербії мали можливість жити в Росії, і це не є темою в ЗМІ).

За цими людьми, організаціями, групами та установами необхідно стежити і вживати всіх превентивних заходів, оскільки вони загрожують безпеці не тільки Балкан, але і всієї Європи. Російські спецслужби вже намагалися організувати перевороти в Чорногорії та Північній Македонії, а також постійно дестабілізують Боснію і Герцеговину через Мілорада Додіка.

Російський вплив та ідея «сербського світу» в Чорногорії та Боснії і Герцеговині

Російський вплив та ідея «сербського світу» в Чорногорії та Боснії і Герцеговині є двома ключовими моментами геополітичної діяльності Кремля на Західних Балканах. Ці дві держави перебувають під особливою загрозою через їхній багатоетнічний склад, історичну спадщину, слабкі інституції та геополітичну орієнтацію між ЄС/НАТО та Росією.

Чорногорія є членом НАТО з 2017 року, що прямо суперечить російським інтересам. Однак вплив Росії проявляється не лише у зовнішньополітичних позиціях, але й у підтримці консервативних і проросійських структур, часто в ідеологічних рамках «сербського світу».

Сербська православна церква (СПЦ) є одним з головних гравців «сербського світу». Вона є центральним інструментом «м’якої сили» в Чорногорії. Під час політичної кризи (особливо у зв’язку із Законом про свободу віросповідання 2019-2020 років) СПЦ стала мобілізуючим фактором для великої кількості громадян та одним із найважливіших каналів російського та сербського впливу.

Демократичний фронт (ДФ) – нині неіснуючий політичний альянс (з такими діячами, як Андрія Мандич і Мілан Кнежевич) – був відверто проросійським і просербським і регулярно виступав проти членства в НАТО і ЄС.

Цифрові медіа та інфраструктура – портали, такі як IN4S, Borba та інші платформи, поширюють наративи «сербського світу» та проросійські позиції, часто використовуючи дезінформацію та гібридні методи впливу.

Російські інструменти впливу включають розвідувальні та дипломатичні канали – спроба державного перевороту в Чорногорії у 2016 році (за участю членів ГРУ) була прямою операцією, спрямованою на запобігання інтеграції в НАТО.

Хоча економічний вплив Росії в останні роки зменшився, російський капітал (особливо в секторах нерухомості та енергетики) залишається чутливим і вразливим фактором.

Соціальні мережі та інформаційні операції є важливим каналом російського впливу – вони поширюють наративи, спрямовані проти НАТО і ЄС, прославляють російські військові інтервенції (наприклад, в Україні) і підкреслюють «братерські відносини».

Боснія і Герцеговина як осередок російського впливу через «сербський світ»

Боснія і Герцеговина є складною державою, що складається з трьох складових частин. Республіка Сербська на чолі з Мілорадом Додіком є центральним осередком російського впливу та ідеологічною основою «сербського світу». Ідея «сербського світу» в Боснії і Герцеговині часто проявляється в політичному ревізіонізмі, сепаратизмі та підриві державних інститутів.

Головною дійовою особою є Мілорад Додік – президент Республіки Сербської та голова СНРБ – найактивніший прихильник ідеї про те, що серби повинні об’єднатися в єдиній державі. Він регулярно використовує риторику, що нагадує риторику Слободана Мілошевича в 1990-х роках, і користується відкритою підтримкою Росії.

Сербська православна церква (СПЦ) і частина культурної еліти РС також підтримують наративи про «духовну єдність» сербів. Ці наративи також підтримуються засобами масової інформації Республіки Сербської, такими як РТРС, СРНА та іншими мовниками, які поширюють дискурси, що відповідають зовнішньополітичним інтересам Росії.

Росія, зі свого боку, пропонує Додіку дипломатичну підтримку в Раді Безпеки ООН і через свого посла в Боснії і Герцеговині, який регулярно критикує Високого представника і Дейтонську модель для Боснії.

Важливими є також контакти у сфері розвідки та безпеки, включаючи присутність російських агентів та підтримку структур безпеки Республіки Сербської.

Певною мірою існує також економічна та символічна підтримка через енергетичні проекти (наприклад, видобуток газу) та прямі контакти з Москвою.

В обох випадках – і в Чорногорії, і в Боснії та Герцеговині – російський вплив використовує ідею «сербського світу» як платформу для дестабілізації Західних Балкан, блокування євроатлантичної інтеграції, підриву державного суверенітету Боснії та використання конфліктів ідентичності як засобу контролю над політичними процесами.

Ідея «сербського світу» – це не просто культурна чи релігійна концепція – це інструмент ревізіоністської та імперіалістичної політики, який ідеально вписується в російську стратегію уповільнення розширення НАТО і ЄС та створення хронічної нестабільності в регіоні.

Таким чином, Сербія є російським «авіаносцем», з якого Москва веде гібридну війну на Західних Балканах! Навіть якщо іноді здається, що взаємна «любов» похитнулася, Александар Вучич є найважливішою людиною в Росії, яка повністю віддала державні інститути на милість путінської машини. Окрім нього, найважливішими колаборантами є Сербська православна церква та низка організацій, зокрема так званий російський «Гуманітарний центр» у Ніші, який досі не здійснював жодної гуманітарної діяльності.

«Русский дом» покликаний поширювати російський вплив через культурні заходи. Згідно з останніми новинами, в Москві було засновано «Російське історичне товариство», яке очолив Сергій Наришкін – директор Служби зовнішньої розвідки Росії (СЗР). Це товариство займатиметься «історичними істинами», такими як те, що України не існує і що українці насправді є росіянами.

У той же час серед нас з’являються русофіли, які на національному телебаченні нападають на Вука Караджича, звинувачуючи його в тому, що він знищує справжню сербську мову та алфавіт і таким чином відриває нас від нашого коріння – від росіян?! Я повинен сказати: Боже, бережи нас!

Але все це не випадково, адже в розпал всього цього з’являється новина про те, що в Сербії буде засновано філію Російського історичного товариства, президентом якого стане Олександр Вулін! Можна припустити, що окрім ідеї «сербського світу», Вулін підніматиме питання про те, щоб викреслити з нашої історії Вука Караджича, замінити сербську мову російською і зробити її рідною в наших школах! Якби це не було так трагічно, це було б смішно! Висновок простий: спочатку ми повинні позбутися Вучича, і тільки потім ми зможемо боротися зі злом, яке Путін і він посіяли в Сербії та регіоні! Це буде нелегко, і нам знадобиться багато часу, мудрості і зусиль у цій боротьбі, але врешті-решт Сербія також стане частиною євроатлантичного світу!