Солодкий сон безпечної Європи завершується

У світлі останніх подій навколо «прогресу в переговорах із Росією» досить дивним, на перший погляд, стало те, що Президент США Дональд Трамп підписав указ про додаткові тарифи проти Індії (і потенційно – інших країн, оскільки документ має рамковий характер) за придбання російських енергоресурсів.

Символічно, що сталося це відразу після зустрічі Путіна з Віткоффом. Але головне, що в документі саме РФ названо «надзвичайною загрозою національній безпеці США». Тому абсолютно не випадково, що Індію в документі згадано лише тричі, а Росію – аж 17 разів.

Польща і Німеччина прискорено озброюються

Si vis pacem, para bellum – відомий латинський вислів, який перекладається «якщо хочеш миру, готуйтеся до війни». Переважна більшість керівників країн Європи зрозуміли, що безтурботне життя в парадигмі «США гарантує безпеку, а Росія – дешеві енергоресурси» закінчилося остаточно.

Дуже показовий приклад: мільйон 155-міліметрових артилерійських снарядів, які мали відправити в Україну. Через півроку після обіцянки Європа була змушена визнати, що потужний економічний союз 27 країн не може виробляти або закуповувати такої кількості. А КНДР спокійно їх надала РФ із своїх запасів. Тобто, одна з найбідніших країн світу перевершила увесь потужний континент.

Це стало для нього холодним душем. 27 травня Рада ЄС схвалила інструмент «Дії безпеки для Європи» (SAFE) – пільгові позики на суму до 150 млрд євро для підтримки зростання оборонних інвестицій і загальних закупівель. Вісімнадцять країн ЄС подали заявки на фінансування із SAFE, загальна сума запитів досягла 127 млрд євро (Польща вимагала близько 45 млрд євро). ЄС також активував національне «застереження про втечу» щодо бюджетних правил для 15 країн (можливість перевищувати дефіцит бюджету до 1, 5 % ВВП щорічно до 2028 року).

Щодо конкретних країн, то, наприклад, Німеччина протягом цього року витратить на оборону близько 2, 4 % ВВП, і вже планує збільшити цю частку до 3, 5 % за чотири роки. Також у обговоренні спеціальний національний фонд та значні інвестиції в інфраструктуру на суму до 500 млрд євро. Планують, що в 2029 році Берлін виділить на військові витрати 162 млрд євро. Водночас Німеччина розраховує щорічно витрачати 9 млрд євро на підтримку України.

Уряд ФРН готує на затвердження Бундестагу масштабний пакет із 60 військових замовлень, що містить закупівлі 20 винищувачів Eurofighter, сотні танків Leopard, до 8500 бронемашин і БпЛА на мільярди євро.

Важливий аспект: оборонні витрати Німеччини будуть орієнтовані на Європу. Берлін прагне перевести військові витрати на регіональних виробників, щоб зробити континент більш незалежним від американських. Враховуючи залежність Європи від США, які забезпечують більшу частину військового зв’язку через супутники, Німеччина планує також укласти понад 15 млрд євро в модернізацію своєї військової супутникової інфраструктури.

Щодо Польщі, то її останній збройовий контракт передбачає закупівлю 180 південнокорейських танків (вартістю 6, 5 млрд доларів США) з виробництвом 61 машини всередині країни. За п’ять років Варшава матиме близько 1100 танків – більше, ніж ФРН, Франція, Велика Британія та Італія разом узяті. Зараз Польща витрачає 4, 7 % ВВП на оборону, а у 2026 році планує збільшити до 5 %.

Транспортні розв’язки не розв’яжуть проблем військових

Проте за всіма цими цифрами криється безліч проблем. Наприклад, влада ЄС заявила, що має намір модернізувати свою залізничну та автомобільну мережі, щоб скоротити з «тижнів і місяців до кількох годин, максимум – днів» час передислокації військ і військової техніки на випадок війни з Росією.

Зараз транспортні коридори Європи, які були створені без урахування необхідності переміщення армій територією НАТО, не придатні для оперативного перевезення танків, піхоти і військових вантажів. Військова техніка під час переведення на східний кордон Європи просто застрягне в тунелях, обвалить мости і заплутається у прикордонних бюрократичних процедурах. «У нас є старі мости, які потрібно модернізувати. У нас є вузькі мости, які потрібно розширювати. І у нас є мости, яких взагалі не існує», –  визнав європейський комісар з питань транспорту та туризму Апостолос Ціцікостас.

Ще одна новина: Міністерство оборони Нідерландів  і державна залізниця ведуть переговори про продаж 24 списаних вагонів, які використовуватимуть для перевезення поранених солдатів. У залізниці підтвердили факт переговорів, хоча, за словами її представника, «питання ще перебувають на стадії вивчення».

А поки ЄС «шукає», «вивчає», «планує» та встановлює «залізні» двері на мостах із Росією (як в Естонії), українці попереджають, що Європі варто готуватися не до війни минулого. Командувач СБС ЗСУ Роберт Бровді (позивний Мадяр) нещодавно розповів західній аудиторії, чому без змін застарілих доктрин безпеки НАТО просто не витримає російської навали. За його словами, дрони нині створюють нову реальність на війні, до якої НАТО не готове. Наразі жодна країна-учасниця альянсу не спроможна захистити свої міста від «шахедів», які щодня летять безупинно по 200–300 штук.

«Завдяки дронам уздовж смуги фронту має бути створена «кілзона» близько 20 км. Далі піхота має бути заміщена наземними роботизованими комплексами для логістики. Наступний крок – створення багатошарової ешелонованої стіни, яка зупинятиме всі ударні та розвідувальні БпЛА», – пояснює Бровді.

Жодні гасла не врятують від Росії

Але на по-справжньому концептуальну європейську проблему вказав відомий ізраїльський військовий аналітик Ігаль Левін. Він попереджає, що «у Європи немає іншого вибору для порятунку, окрім форсованої мілітаризації. Жодні реформи не допоможуть відійти від солодкого дурману та агресивного насадження терпимості – навіть до тих, хто тебе хоче зжерти. Жодні гасла тут не врятують. А мілітаризація – так. Вона не терпить сірості й безлічі значень, постмодерного киселю, коли ˮвсе складноˮ. Мілітаризація пропонує гранично просту картину світу: чорно-білу. Є вони, і є ми.

Росія вже атакує Європу, як це слушно нещодавно помітив канцлер Мерц, і вона робитиме все, щоб сіяти протиріччя. Вона продовжить вкладатися в радикальних правих і лівих, в активістів і крикливих лідерів безлічі груп впливу. Щоб ті сіяли і множили постмодерн: «все складно», «розберімося», «влаштуймо симпозіуми, панелі і дискусії»…

Щедра Москва з радістю підкине на це грошей. Головне – щоб Європа вдавалася до чого завгодно, тільки б не готувалася до великої війни і не мілітаризувалася. Майбутнє – не за філософами, активістами, академіками і не за добряками, які «за мир». Майбутнє – за солдатами. І за тими, хто цих солдатів очолює».

Один із найвідоміших американських воєначальників XX століття генерал Дуглас Макартур якось сказав: «Історія військових поразок майже завжди може бути виражена двома словами «занадто пізно». Усвідомлювати смертельну небезпеку вже пізно. Готуватися вже пізно. Занадто пізно об’єднувати всі можливі сили для опору».

Хочеться вірити, що Європа нарешті прокидається від свого безпечного солодкого дурману, в якому перебувала останні 80 років. Інакше справді може бути пізно.

Укрінформ