Як українці у Косові вболівали за своїх у футбольному протистоянні з Албанією

Матч Україна – Албанія. Ліга націй УЄФА.

Громадська організація «Мости дружби» (Ukrainian Kosovo Association «Bridges of Friendship»), яка працює в Республіці Косово, постійно загострює увагу на тому, щоб зміцнювати відносини між косоварами і українцями, якомога більше розповідати про Україну нашим косовським друзям. Не став винятком і день 19 жовтня, коли ми зібрались увечері разом для того, щоб подивитись футбольний матч між збірними командами по футболу Албанії та України і вшанувати гірку, але важливу дату – 1000-й день повномасштабної війни рашистських агресорів проти суверенної України.

Щодо футбольного матчу, то скажу відверто – він нам прийшовся до вподоби не тільки тим, що Зінченко вже на 5-й хвилині відкрив рахунок. А ще й тим, що українські футболісти, відзначаючи цей успіх, винесли на поле футболку з цифрою «1000». Коли на арені зрозуміли, що це футболка, яка символізувала 1000 днів незламної боротьби проти агресора, всі без винятку встали і аплодували не тільки красивому голу, а, насамперед, героїчному українському народові.

Звісно, у Республіці Косово більша частина населення є прихильниками албанської збірної, і саме тому таким надзвичайно символічним був той прояв солідарності на футболі.

А ще через 5 хвилин українці подвоїли  рахунок і пішли на перерву в ролі беззаперечних лідерів. Але у другому таймі албанці звеличили оберти і пішли в рішучий наступ. На 76 хвилині рахунок став 1:2. Одна помилка наших захисників могла призвести до нічиєї, яка вже виводила на другу сходинку турнірної таблиці саме збірну Албанії.  Тож було чого хвилюватись.

Вся річ у тому, що у паралельному матчі, який проходив у Чехії, рахунок між національною збірною Чехії та Грузії теж був 2:1. Наш найближчий суперник, збірна Грузії, теж відчайдушно намагався залишити за собою друге місце у турнірній таблиці.

Але, на щастя для нас, все закінчилось добре. Україна перемогла і ми розходились, приймаючи вітання, навіть від наших опонентів, з великою гордістю за наших футболістів, які гідно представляли в той день Україну.

Володимир Мартинов

Фото автора та Тетяни Красельникової