У Косові чоловік вперше порушив мовчання про пережите сексуальне насильство під час війни

“Я пережив сексуальне насильство під час війни”. Цими словами Рамадан Нішорі почав свою сповідь перед ущент заповненою кінозалою “Армата” в Приштині. Його зізнання лунало в цілковитій тиші. Відчувалося, як важко дається чоловікові кожне слово, який невимовний тягар лежить на його плечах.

Поруч сиділа психологиня Косовського центру реабілітації постраждалих від катувань Селві Ізеті. Вона делікатно підтримувала свого співрозмовника впевненим поглядом, посмішкою та словами розради. Завдяки їй розмова набула особливої глибини та людяності.

Рамадан Нішорі став першим в історії Косова чоловіком, який порушив мовчання та публічно розповів про власний пережитий досвід. Таких як він етнічних албанців під час останньої Косовської війни було щонайменше 20 000. Більшість із постраждалих – жінки. Кількість чоловіків, які зазнали сексуальних злочинів з боку сербсько-югославських сил, перевищує тисячу.

У вересні 1998 року Рамадана схопили сербські поліцейські, відвели до туалету й вчинили над ним “найгірше, що могло статися”. Молодого албанця звинуватили в політичних злочинах. Його перекидали з однієї в’язниці до іншої, забороняли розповідати про пережите насильство. У березні 2001 року настало довгоочікуване звільнення.

Та біль від пережитого переслідував його все життя. Він впливав на стосунки в родині, на роботі, змушував змінювати місце проживання і навіть емігрувати за кордон. Та жодна спроба притлумити жорстокі спогади не була успішною.

Синергія мужності

У 2005 році Рамадан Нішорі звернувся до Косовського центру реабілітації постраждалих від катувань. Там він отримав комплексну підтримку, яка допомогла йому впоратись із жорстокими спогадами й почати нове життя – життя без болю. Поштовхом до його особистого зцілення став приклад Васфіє Краснічі-Гудман – легендарної косовської албанки, яка першою розповіла світові про пережите під час війни сексуальне насильство, а згодом стала громадською діячкою та правозахисницею.

Зізнання Рамадана пролунало 14 квітня, в День постраждалих від сексуального насильства під час війни в Косові. Так само як і хоробрий камінг-аут Васфіє, а згодом і Шюрете Тахірі, воно має історичне значення для косовського суспільства. Це був акт особистої мужності, який зруйнував заборону, що змушувала постраждалих мовчати — через сором, страх або ризик бути відкинутими.

“Я тут не для того, щоб забути те, що пережив, а щоб не залишитися в’язнем минулого”, – сказав Рамадан Нішорі.

Сексуальні злочини російських військових в Україні

Його слова перегукуються з подіями минулої осені, коли у Приштині проходила міжнародна конференція до 25-річчя заснування КРЦТ. Тоді до Косова прибули численні закордонні гості, серед яких лауреат Нобелівської премії миру Деніс Муквеге та українські правозахисниці Людмила Гусейнова та Ірина Довгань. Під час дискусій за участі косовських та міжнародних експертів вони розповідали про злочини сексуального характеру, які тисячі українських жінок і чоловіків щодня переживають у російському полоні.

За даними офісу Генерального прокурора, від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну відкрито близько 350 кримінальних проваджень стосовно сексуального насильства під час війни (СНПК). Та насправді таких злочинів може бути в десятки, а то й сотні разів більше –  через страх суспільного осуду люди воліють мовчати.

Російська пропаганда заперечує і знецінює

Правозахисники вважають СНПК однією із найстрашніших форм порушення прав людини. Римський статут Міжнародного кримінального суду, до якого входить Україна, класифікує його як злочин проти людяності і геноцид. Та російська пропаганда прагне переконати світ, що сексуальне насильство під час воєн – це не навмисна стратегія геноциду, а всього лише “побічний продукт конфлікту”, або ж узагалі заперечує злочини окупаційних військ РФ в Україні.

Так, прес-секретар російського диктатора Дмитро Пєсков неодноразово заявляв, що “інформації про зґвалтування жінок не віримо взагалі”. “Це брехня”, – цитує його слова російська інформаційна агенція ТАСС.

У липні 2022 року кремлівська пропагандистка Ольга Скабєєва в ефірі центрального телеканалу оголосила, що “жоден солдат РФ не ґвалтував українок” і що “жодного імені, жодного прізвища, жодного місця дії” не було названо. Це твердження суперечить офіційним даним української прокуратури, яка вже тоді передала до суду справу проти російського військового за зґвалтування та вбивство цивільних у Броварському районі на Київщині. ​

Подібна риторика властива й кремлівським наративам стосовно сексуальних злочинів, вчинених сербськими вояками під час Балканських воєн у 1990-х роках.

“Кампанію з просування наративу про масові згвалтування косовських албанців сербами в рамках особливої ​​стратегії було запущено кілька років тому. Жахливі статейки клепали журналісти “Радіо Вільна Європа”, особливо активну роль відіграв приштинський Центр реабілітації постраждалих від катувань”, – пише один із прокремлівських телеграм-каналів, орієнтований на російсько- та сербськомовну аудиторію Західних Балкан.

Покарання неминуче

За запереченням очевидних фактів, применшенням провини та зміщенням фокусу відповідальності ховається спроба знецінити правду, а також намагання уникнути відповідальності.

Та варто пам’ятати, що воєнні злочини не мають терміну давнини, і рано чи пізно правосуддя наздожене злочинців. Улітку 2024 року Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів (IRMCT) втретє відхилив прохання про дострокове звільнення Драголюба Кунараца, колишнього командира розвідувального підрозділу Армії Республіки Сербської, засудженого на 28 років ув’язнення за численні зґвалтування та поневолення жінок у місті Фоча під час Боснійської війни.​

Кунарац, відомий також як “Жага” та “Драган”, був заарештований у 1998 році та переведений до Гааги. У 2001 році він став першим, кого Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії (ICTY) визнав винним у зґвалтуванні як злочині проти людяності. З 2002 року він відбуває покарання в Німеччині. ​

P.S. Днями президентка Косова Вйоса Османі присвоїла звання “Честь Республіки” Васфіє Краснічі, Шюрете Тахірі та Рамадану Нішорі – за мужність, стійкість та надзвичайний внесок у розширення можливостей людей, які пережили сексуальне насильство під час війни в Косові.

Людмила Макей, The Geopost