Заяви про геноцид, забезпечення миру та регіони-проксі: дезінформація від Грузії до України

Москва має довгу історію вторгнень, використовуючи дезінформацію та пропагандистські наративи для підтримки своїх дій. Найбільш помітним є твердження, що Кремль був «змушений» вторгнутися. Насправді схема є чіткою: де б не прагнули пострадянські держави перейти до демократичного врядування або євроатлантичної інтеграції, Кремль реагує за допомогою сценарію розколу, окупації та дестабілізації. Від Грузії до Молдови та України Москва підтримувала місцеві сепаратистські рухи та використовувала військову силу для створення регіонів-проксі, перетворюючи їх на заморожені зони нестабільності, що блокують суверенні амбіції сусідів.

«Встановлення миру» під хибним приводом

У серпні 2008 року Росія вторглася до Грузії під приводом «встановлення миру». Кремль звинуватив Грузію в геноциді в Південній Осетії – це твердження згодом було спростоване(відкривається в новій вкладці) міжнародними слідчими, але правда не мала значення: справжньою метою було ще більше поглибити існуючий розрив між Південною Осетією та Грузією, спричинений етнічним конфліктом у 1990-х роках, і взяти її під контроль Росії. Сьогодні цей регіон, хоча і визнаний Росією (та кількома іншими країнами) як «незалежна держава», майже повністю залежить від Москви у військовому, політичному та фінансовому плані.

Подібний сценарій розігрався в іншому грузинському регіоні: Абхазії. Підтримуваний Росією з 1990-х років, цей регіон був офіційно визнаний Кремлем після війни 2008 року. До нього були введені додаткові російські війська, і Абхазія стала ще однією структурою (відкривається в новій вкладці), яка значною мірою залежить від Москви, а багато ключових рішень приймаються в Кремлі. Багато спроб протистояти планам Росії щодо Абхазії зустрічають погрози скорочення фінансування (відкривається в новій вкладці). Тим часом Росія використовує нечітку можливість відновлення контролю Грузії над цими регіонами як козир (відкривається в новій вкладці), щоб повернути Тбілісі у свою сферу впливу. Щоб зміцнити свій вплив, Москва нещодавно спростила (відкривається в новій вкладці) процедуру отримання російських паспортів для жителів Абхазії та Південної Осетії.

Війна 2008 року в Грузії стала передвісником більш масштабної стратегії Кремля в Україні. Як і в Південній Осетії та Абхазії, Росія використовувала сфабриковані звинувачення, щоб підготувати грунт для вторгнення. В обох випадках Москва використовувала місцеві напруження, підживлювала сепаратизм, а потім втручалася військовим шляхом під фальшивим гуманітарним приводом. Стратегічна логіка залишилася незмінною: позбавити суверенні держави права обирати свої союзи та майбутнє, намагаючись відновлювати сферу впливу за допомогою сили, примусу та штучно створеної нестабільності.

Вторгненням до Південної Осетії Росія розпочала перший військовий конфлікт у Європі в 21 столітті – і це не було останнім. Багато експертів сходяться на думці, що це було пробним запуском для повномасштабного вторгнення в Україну в 2014 році і, особливо, в 2022 році. Тактика, відпрацьована в Грузії, така як «гуманітарне втручання», захист «співвітчизників», розповсюдження російських паспортів (відкривається в новій вкладці) та масове поширення дезінформації, була згодом застосована в Україні.

EU Disinfo,