Діміч: Міф про Косовську битву підживлює сербську націоналістичну політику

Серби ще не до кінця зрозуміли, що означає міф про Косовську битву, каже журналіст Радомір Діміч, критично розглядаючи цей міф, описуючи його як продукт політичної теології 19-го століття, «хибну релігію», яка служила для виправдання шкідливої політики щодо Косова та албанців.

У цьому інтерв’ю The Geopost Діміч обговорює зловживання історією режимом Слободана Мілошевича, продовження ідеології Газіместану в нинішньому уряді Александара Вучича та роль студентів і громадян у нещодавніх протестах у Сербії.

Повне інтерв’ю: 

Діміч: Частково так, я погоджуюся з вашим запитанням, що це період 19-го століття, я б сказав, можливо, більше, можливо, менше, індоктринації сербського народу поняттям міфу, або, точніше, засвоєння міфу про Косово. Серби досі живуть міфами, і це триває вже дуже, дуже, дуже довго, і я можу сказати, що вся історія про міф про Косово використовується неправильно, використовується як парадигма, як парадигма свободи. Власне, що таке косовський міф? Косовський міф – це продукт, я б сказав, політичної теології та хибної релігії 19 століття. Фактично, косовський міф був сконструйований з метою відновлення імперії Душана, а отже, своєрідною помстою за програну Косовську битву, тобто експансіоністською політикою щодо Косова, особливо після 90-х років, коли Косово, завдяки політиці та режиму Слободана Мілошевича, здобуло незалежність.

Тож, коли йдеться про косовських сербів, я думаю, що вони ще не до кінця зрозуміли, що означає косовський міф, що це обман, що це різновид релігії, яка намагається спустити небеса на землю, і що серби все ще є народом Косова, що Косово все ще є святою землею Сербії. По суті, це метафізичний простір, у якому живуть албанці, і які прагматично сприймають його як простір, у якому вони живуть, а не як якусь небесну історію сербського народу, і так далі, і тому подібне.

Таким чином, косовські серби досі є троянським конем політики не лише Слободана Мілошевича, коли вони масово зібралися на Газіместані, коли ми чули гучні гасла та великі погрози косовським албанцям: що їх усіх виженуть через «Гори», і що ця політика Газіместану насправді є лише продовженням ідеології, яка існує століттями і досі проявляється через нинішнє існування та спробу відновити своєрідний сербський світ Александаром Вучичем.

У зв’язку з цим я хотів би продовжити та сказати кілька слів про майбутнє запрошення студентів та громадян у синергії, яке вони організовують 28 червня в Белграді. Власне, це продовження того чудового мітингу, того чудового протесту та всього сербського та студентського зібрання, коли його магічним чином розігнали за допомогою звукової зброї, яка досі розслідується в Організації Об’єднаних Націй, і ми досі не маємо справжньої, реальної відповіді.

Що насправді означає заклик студентів та народу 28 червня? Насправді, це не прояв насильства, як хтось в уряді хоче це зобразити, як хтось хоче зараз повалити державу, і тому що їх так називають найманцями, іноземними найманцями, що тепер вони ще й нацисти, що вони підготували якийсь державний переворот на 28 червня, з чим я абсолютно не згоден і це неправда. Я думаю, що 28 червня студенти вийдуть з унікальним указом про те, що мають бути внесені зміни, перш за все демократичні зміни, яких студенти вимагають уже сім місяців, і на які уряд абсолютно не дає жодних відповідей.

Тому не лише демократичні зміни, а й політичні зміни корумпованої системи, в якій править лише одна людина, яка має абсолютний контроль і владу над узурпованими інституціями, і тому студенти мають повне право вимагати не косметичних змін, а системних, глибоких змін, які вимагають встановлення верховенства права та правопорядку. І в цьому сенсі студенти 28 червня, на відміну від усіх попередніх святкувань Видовдана, які мають націоналістичний заряд, хочуть чогось іншого: а саме унікальної, сучасної, передової Сербії, позбавленої будь-якого націоналізму, шовінізму та великосербських прагнень. У цьому плані сербів справді очікують великі американські гірки.

/The Geopost