«Страшилки» і розвінчування міфів про Косово: що українські спортсмени знали та що побачили у цій країні

Всі ми люди, які за своєю природою схильні вірити у казки. Навіть, ставши дорослими, досвідченими, успішними, іноді важко відрізнити правду від вигадки. Особливо, якщо ця вигадка – роками насаджена ідеологія, вдало завуальована пропаганда, чи циклічно повторювана неправдива інформація, яка дискримінує якусь із країн у очах мешканців інших країн.

Із 7 по 14 листопада у Приштині, столиці Республіки Косово, відбувся Чемпіонат Європи з муай-тай (таїландського боксу). Серед інших команд, участь у престижному змаганні взяла і збірна із України.

Українці з чемпіонату повернулися, маючи у своєму арсеналі 6 золотих, 10 срібних та 3 бронзових медалі.

«Як бачите, навіть в умовах, коли йде повномасштабна війна, ми все ж показуємо спортивні результати на рівні світових стандартів. Але війна не пройшла осторонь команди. Дехто із членів нашої команди після закінчення турніру від’їжджає у зону бойових дій», – говорить Павло Євтушенко, керівник національної збірної України з Таїландського боксу.

А українські спортсмени розповіли журналістам The Geopost, що вони знали про Косово, коли збиралися їхати на змагання, і як змінилася їхня думка про цю країну.

Микита Куц, 17 років, золотий призер змагань

The Geopost: Скажи, будь ласка, що ти знав про Косово до того, як приїхав сюди?

Куц: Ну, перше, я знав по футболу. Україна колись грала з Косово. А також знав, що це десь біля Сербії, що десь знаходиться в Європі.

Я розумію, що тут гори, такий клімат балканський. Чув, що тут завжди були якісь війни, що воювали за територією. Багато друзів навіть не розуміли, куди я їду.

The Geopost: А коли прибули сюди, чи змінилося твоє ставлення? Які враження про цю країну, про людей? Що ти дізнався нового?

Куц: Сподобалося, коли ми бігли в національних костюмах і нам кричали: «Слава Україні». І тут відчувається підтримка з боку мешканців цього міста і цієї країни. Також була ситуація пару днів тому, ми стояли біля магазину, хотіли щось купити, але не мали готівки. То підійшов до нас хлопець, побачив, що ми з України, і пригостив.

Тут дуже добрі люди, чесно. Подобається, що таке маленьке містечко, але із своїм особливим колоритом.

Олег Приймачов, тренер збірної України 

The Geopost:  Скажіть, будь ласка, до того, як ви їхали в Косово, що ви знали про цю країну?

Приймачов: Майже нічого, навіть на карті шукав, де вона знаходиться, знав, що десь біля Сербії… Я знав, що це країна, визнана не всіма країнами в світі, тому що в них був певний конфлікт. І що характерне, я звернув увагу, навіть на гугл-мапах в інтернеті, вона відділена від Сербії пунктиром, а не лінією державного кордону. Тому зрозуміло, що ситуація, мабуть, схожа з визнанням, як і в нашому Криму зараз.

The Geopost:  Коли ви вже сюди потрапили, чи змінилось якось Ваше ставлення? Щось дізналися нове? Які Ваші враження про цю країну?

Приймачов: Я думаю, що тут самобутні люди живуть і вони заражають своїм прагненням і своєю незалежністю, не зважаючи на те, що не всіма визнана ця країна. Але враження хороші, люди достатньо привітні.

Еліна Перстньова, учасниця змагань

The Geopost: Із якими складностями зіштовхнулися, коли збиралися їхати сюди?

Перстньова: Чесно, до того, як нам виклали саме чек-лист змагань, я не знала взагалі про таку країну, як Косово. І коли ми тільки збиралися сюди їхати, звісно, я дивлюся по інтернету, списуюсь з тими, хто десь щось знає про це, і через масову цю всю інформацію дізнаюсь, що в Косові, начебто, до України ставляться не дуже, що тут її не чекають. І що ми не повинні були взагалі сюди їхати, якось так просто вийшло. Ми очікували, що будуть проблеми, що з готелю виходити буде небезпечно. Навіть батьки, коли ми вже вилітали з Таїланду (де проходили підготовчі збори, -Авт.) на самі змагання, страшенно хвилювалися. Мама телефонувала і просила, щоб нікуди не виходила сама, лише на змаганння, і лише з командою.

The Geopost: Чи змінилося ставлення?

Перстньова: Так, ставлення змінилося одразу після першого тренування. Ми вибігли з готелю, одягнені у форму з національною символікою, з написами «Україна». І думали, що зараз нам перепаде, будемо бігти ще швидше. Але ні, нам хтось там навіть кричав «Слава Україні». А побачивши плакат «Вільна Україна», ми зовсім змінили уявлення про цю країну.

The Geopost: Що ти тепер знаєш, відчуваєш, з якими думками поїдеш додому?

Перстньова: Поїду з думками, що перше враження – це не завжди реальність. Косово насправді дуже гарна країна, на жаль, бачила не багато, але десь все ж таки прогулялася. Дуже гарно у Приштині, красиво, дуже привітні люди,  і взагалі уявлення зовсім змінилося про цю країну.

Максим Неледва, тренер збірної України 

The Geopost: Скажіть, будь ласка, до того, як збирались їхати в Косово, що ви знали про цю країну?

Неледва: Країна схожа історично в якійсь мірі з Україною. Тут теж була війна, на неї напали, вона захищала свій суверенітет.

Я знав, що це країна з доброзичливим народом, з красивими пейзажами, що тут смачна їжа і можна приємно провести час. А реальність виявилася ще кращою, ніж сподівання. Люди дуже привітні і дружньо налаштовані щодо України. Жодної агресії ми не зустріли, лише привітні посмішки та слова підтримки нашому народу.

Гліб Чабан, срібний призер змагань

The Geopost: Перед тим як їхати сюди, що ти знав про таку країну Косово?

Чабан: Чесно, я чув про Косово на попередніх змаганнях від учасників. Раніше бачив фільм «Балканський рубіж» – бойовик про Югославію. Тож знав, що у країні війна була.

Коли їхали сюди, не знав, чого чекати, але скажу, що місто Приштина мені сподобалося. Тут так людно, на мій смак. Люди добрі, до України ставляться дуже добре. Перше, що здивувало – вивіска «Free Ukraine» – свобода Україні.

Коли тренувалися, бігали по місту, хтось крикнув «Слава Україні»! І так кожен день. Це надзвичайно приємно. У жодній країні так не відчувалася підтримка, а я був у Турції, Греції,  Таїланді, Чехії.

The Geopost: Що найбільше вразилося, пам’яталося?

Чабан: Люди. Дякую.

Анастасія Михайленко, золота призерка змагань

The Geopost: Розкажи, будь ласка, перед тим, як виїхали в Косово, що ти знала про цю країну?

Михайленко: У нас була дуже складна поїздка в плані організації. Деталі я не знаю, але була вірогідність не поїхати взагалі. Що я знала? Напевно, впливи пропаганди. Я знала тільки чомусь негативне, що нас тут не люблять, тому що ми не приймаємо цю країну.

Але приїхавши до Косова, я зрозуміла, що тут безпечно. Нас вітають, нам кричать «Слава Україні», всі привітні, турботливі, схоже на наш такий гостинний український менталітет. Тобто кардинально змінилася моя думка про цю країну. Взагалі, мені все тут було «зе бест».

The Geopost: Що найбільше вразило?

The Geopost:  Мені дуже сподобалися національні албанські танці, які виконували перед відкриттям Чемпіонату. Такі наративи, як і у нас, трошки циганські. Як на мене, і країна до нас схожа, і будівлі такі, наче рідні.  А ще те,  що люди дійсно адекватно ставляться до нас і підтримують Україну.

Моя мама дуже хвилювалася, тому що начиталась, напевно, якихось пропагандистських сайтів, застерігала мене бути обережною.

Але тут зовсім безпечно.  Я бігала сама ввечері, тренуючись перед змаганнями, то всі привітно ставляться, ніхто не чіпає, допомомагають десь знайти щось. Їхала з пересторогою, а побувавши у Косові, залишилася задоволеною.

Тож, як видно, до України інформація про Косово надходить через викривлену призму Сербської пропаганди. Так само, як про Україну зараз світ отримує інформацію, профільтровану через російські наративи.

Тетяна Красельникова

Фото авторки та Володимира Мартинова