Секретні стратегії ГРУ та ФСБ на Балканах: “Росія завжди представляє небезпеку”, – Мандіч (частина 2)

Колишній хорватський адмірал Івіца Мандіч у заключній частині інтерв’ю для The Geopost аналізує роль російських спецслужб, ФСБ і ГРУ, на Балканах і за їх межами.

Зосереджуючись на впливі цих структур у регіоні, особливо в Сербії, він розкриває тактику, яка використовується для таємних операцій, спроб перевороту та їхній вплив на певні режими. Мандіч висвітлює внутрішні трансформації ГРУ та те, як ці зміни ускладнюють ідентифікацію його діяльності. Він поділяє занепокоєння щодо впливу Росії та її участі в таємних операціях у стратегічних регіонах.

Окрім цього погляду на геополітичні впливи, колишній адмірал також говорить про необхідність для Заходу переглянути свої стратегії зміцнення оборони, безпеки та співпраці, згадуючи про важливість глибокої реформи військового сектору Європейського Союзу.

Минулого тижня The Geopost опублікував першу частину інтерв’ю з колишнім хорватським адміралом Івіцею Мандічем.

Російський вплив, Мандіч каже, що Європі потрібно переосмислити свою безпеку та роль у світі – The Geopost

Заключна частина інтерв’ю:

The Geopost: Яка різниця у впливі та діяльності ФСБ і ГРУ на Балканах і як ви бачите ці впливи на Балканах, особливо в Сербії?

Мандіч: Ну, що стосується ФСБ, то так і є, ФСБ така сама, вона більше відповідає за внутрішню та режимну охорону, або за захист контррозвідки. СВР відноситься до служби зовнішньої розвідки. Але такі операції впливу, в тому числі чорні і брудні операції з підкупом, вбивствами і так далі, в основному проводяться ГРУ. Не в основному, але насправді, і останнім часом це зазнало більш серйозної трансформації. Росія залишається і продовжує бути головною загрозою саме через те, де вони, ГРУ, трансформувалися зсередини, і вони вжили мільйон заходів, які ускладнюють швидке й точне визначення, хто працює в тому ГРУ.

Вони провели реформу бойового забезпечення, яке супроводжує агентів ГРУ, але проблема, яка залишається для них, полягає в тому, що вони досі не мають незалежного органу, який би оцінив їхні результати. Але проблема ще й у тому, що ті, хто планує та реалізує операцію, мають оцінити його. І в багатьох випадках ці агенти ГРУ були виявлені, зокрема, що цікаво, з Великої Британії, а також з європейських країн, де вони намагалися вбити російських громадян, які були дисидентами, і так далі. Викрили двох агентів ГРУ, які намагалися здійснити державний переворот у Чорногорії. Тому проблема їх виявлення не була особливо складною, але потім вони були поставлені в дуже незручне становище, тому що вони були офіційними співробітниками спецслужб і держави, дуже незручне становище.

Це ґрунтується на впливі, і цей вплив прямо треба назвати корупцією, а люди, які брали участь у цій авантюрі, були в Чорногорії, вони місцеві, їх звільнили і відпустили. Кілька росіян, які зробили це, навіть не були притягнуті до відповідальності, і проблема в тому, що ті, хто брав участь з Республіки Сербія, не були притягнуті до відповідальності.

Отже, при спробі державного перевороту терміну давності немає. І врешті-решт, принаймні, що стосується Республіки Сербія, ці люди підуть туди, куди їм належить, за зачиненими дверима.

Чому це місце використовувалося як база операцій Сербією, а також деякими її громадянами, особливо прихильниками “Партизана”, злочинною групою, яку завербувало ГРУ? Незалежно від того, знали вони, що працюють на ГРУ, чи ні, вони виконували завдання для них, були завербовані, а потім реалізовували їхні плани. У цьому сенсі нічого нового, окрім покращення організації, щоб їх і їхні брудні операції не можна було викрити за кордоном. Що стосується керівництва, то ГРУ завжди контролювало “Групу Вагнера”, яка тепер просто зазнала структурних змін, щоб стати експедиційним підрозділом. І знову ж таки, коли йдеться про закордонні операції, вину покладають на Захід.

Ми занедбали Африку та низку подібних країн, і в цьому відкритому просторі, там, де є порядок, з’явився китайський капітал, а в тих регіонах, де існують етнічні конфлікти або війни, прийшли росіяни з командами, допомагаючи різним режимам, наприклад, у Малі тощо. Проблема не в тому, що вони прийшли. Проблема в тому, чому після 100 років співпраці, скажімо, з Францією та іншими країнами місцеві уряди вигнали західних партнерів і, замість “Вагнера”, викликали експедиційні сили для навчання, проведення певних військових операцій, захисту режимів тощо.

Тож немає виправдання для Путіна, який проводить брудні операції, скориставшись недбалістю Заходу. Одночасно не можна ігнорувати те, що демократія вимагає врахування волі народу, але її слабкості використовуються проти неї. Це дуже серйозне питання, яке вимагає від усієї західної політики спілкування з власними громадянами та поступової зміни своїх пріоритетів, не скочуючись до маккартизму чи “полювання на відьом”. Держава повинна боротися не лише з тіньовими силами, але й на політичному рівні, представляючи свої дії так, щоб заручитися підтримкою народу.

Одним із важливих аспектів є реформа військово-промислового комплексу всього Європейського Союзу, оскільки спільне виробництво багатьох речей є значно дешевшим. Це не означає, що ЄС зараз озброюється чи мілітаризується, але означає, що спільні дослідження та розробки є ефективнішими, ніж ізольована робота окремих країн. Те, що Європейський Союз зробив з Airbus, він повинен зробити і зі своєю військовою промисловістю.

Це означає лише одне — в контексті розподілу зусиль на оборону Атлантичного регіону та Європи потрібен серйозніший підхід до витрат. Виділення близько 2% ВВП на оборону — це великі гроші, і певні дії в цьому напрямку очікуються. З огляду на наявність Єврокомісара з питань оборони та Європейської комісії, можливо досягти домовленостей у цій сфері. Неможливо нав’язати щось державам-членам, але багато речей слід розглядати з економічної та комерційної точки зору, в інтересах спільного блага, щоб Європа не залежала від швидкого та екстреного втручання Сполучених Штатів. Наші склади порожні, наші армії скорочені до мінімуму, вони фактично роззброєні.

Це не означає, що ми маємо мілітаризувати суспільство чи створювати проблему розростання армії. Але армія має системно розвиватися протягом років, слідкувати за світовими тенденціями, забезпечувати безпеку через розвиток розвідувальних служб. Ця робота ніколи не припиниться, поки існують держави. І якщо ми припинимо дбати про власну безпеку, вважаючи, що наша доброта захистить нас від загроз, — це помилка. Світ не може сказати, що ліберальна теорія про запобігання війнам перемогла. Ні. Консервативний підхід все ще домінує, і людина залишається незмінною. Завжди знайдеться хтось, хто підбурюватиме до війни. Це правда і зараз, і ми повинні це усвідомлювати. Це означає зміцнення нашої економічної безпеки та оборонних інституцій.

І не для війни, що важливо підкреслити, а для її запобігання. Ми маємо бути настільки переконливими, щоб війна стала неможливою. Будь то національна держава, Європейський Союз чи НАТО — НАТО є досить переконливим у своїй ролі стримування, не дозволяючи нікому втручатися. Це і є його головна функція.

Європейський Союз також потребує цього, і вже є багато політик у цій сфері. А тепер ми повертаємося до Балкан і ГРУ. Наступного разу, коли ви прийдете, я засуджу вас до 40 років ув’язнення, і ви не будете думати про це більше. І я не заміню вас ніким, і я не буду мати нічого спільного з тим, хто вас послав. Зауважимо, що навіть після закінчення військових дій в Україні санкції проти Російської Федерації залишаться в силі.

І це не привід для радощів, бо все може закінчитися серйозним хаосом. Тому санкції залишаться. І з такою потужністю, сконцентрованою на Заході, та рішучістю використовувати її, Росії не вдасться перемогти волю українського народу.

/The Geopost