Олена Чуранова: У Кремлі розуміють, що будь-які конфлікти чи провокації послаблюють інші країни

Аби вижити незалежним редакціям та фактчекерським організаціям, треба шукати нові моделі фінансування і не залежати від одного джерела підтримки. Важливо розвивати співпрацю з Європою, а також формувати в суспільстві культуру споживання якісних медіа, усвідомлення їхньої цінності та готовність підтримувати незалежну журналістику. Таку думку висловила учасниця панельної дискусії “Balkan Disinfo 2025” медіаекспертка, старша викладачка Національного університету «Києво-Могилянська академія», редакторка і фактчекерка проекту Stopfake.org.

Повне інтерв’ю:

The Geopost: Дуже важливо, що Україна була представлена на Балканському саміті з дезінформації потужною командою експертів. Чи бачите ви спільні риси у методах пропаганди, що застосовуються в Україні, Косово та Молдові?

Олена Чуранова: Абсолютно, ми їх бачимо і відстежуємо. Ще до початку повномасштабного вторгнення Росія активно працювала в інших країнах, але зараз ці зусилля значно активізувалися. У Кремлі розуміють, що будь-які конфлікти чи провокації послаблюють інші країни й відволікають їх від спільних зусиль протистояти, допомагати Україні у битві з Росією. Тому вони працюють з різними регіонами, і з Балканським регіоном так само. І ми бачимо, як активізувалась Сербія і як цьому сприяє Росія. Особливо тривожним сигналом є поява “Спутніка” в Белграді – це дуже небезпечна ознака. Сам факт, що Москва так зосереджена на цьому регіоні, свідчить про його важливість для неї. Вони бачать тут потенціал для поширення своїх наративів, загострення розбіжностей і провокування конфліктів. Тож звісно, спільні речі ми бачимо.

The Geopost: Очевидно, Сербія застосовує російську модель дезінформації на території західних Балкан.

Олена Чуранова: Я думаю, що просто їх консультують певні люди. Наприклад, в Україні, коли при владі були проросійські сили, фактично керовані з Москви, на державних телеканалах, що просували російську адженду, завжди працювали консультанти з Росії. Вони визначали, про що і як потрібно розповідати. Думаю, що так само відбувається в Сербії, бачачи, наскільки вони зараз тісно пов’язані з Росією. Схоже, що подібний механізм діє і в Сербії, враховуючи її тісні зв’язки з Росією. Вірогідно, там також працюють відповідні радники, які керують інформаційною політикою та формують потрібні наративи. Власне, вони навіть свої медіа там повідкривали.

The Geopost: Ви займаєтеся фактчекінгом вже не перший рік. Чи можете сказати, як змінилася російська пропаганда за цей час?

Олена Чуранова: Так, вона видозмінилася. Основна стратегія залишається незмінною – так само, як КДБ змінилося на ФСБ, але ключові підходи залишилися тими самими. Наприклад, показовий кейс із Гренландією: Трамп почав говорити, що США нібито хочуть її купити, а Гренландія не хоче залишатися у складі Данії. Нещодавно місцева розвідка виявила підроблений лист, у якому було заявлено про прагнення Гренландії до незалежності. І все це почалося саме з підробленого документа.

Ці методи використовували ще в радянські часи: підробляли листи та документи, поширювали їх, щоб спровокувати обговорення і врешті створити політичний ефект. У цьому сенсі їхні методи не змінилися. Проте сучасні технології значно впливають на ситуацію. Штучний інтелект змінює правила гри, а соцмережі дають можливість миттєвого поширення дезінформації. З одного боку, новітні технології відкрили можливості для мобілізації та комунікації, як це було, наприклад, під час революції в Єгипті. З іншого боку, ці досягнення науки повністю перебрали на себе Росія, Китай та інші країни. Вони вепонізували ці інструменти і перетворили соцмережі на майданчики для просування таргетованої персоніфікованої дезінформації. З кожною людиною працюють окремо, щоб бути ефективнішими.

The Geopost: Як перейти від констатації факту до створення і реалізації стратегії з протидії пропаганди і фейкам?

Олена Чуранова: Цікаве запитання, філософське. Але я думаю, що ми не просто говоримо – ми діємо. В Україні вже зроблено багато для протидії дезінформації. Навіть після початку повномасштабного вторгнення було створено не один, а кілька центрів із боротьби з дезінформацією, які працюють активно та оперативно. Українські фактчекери також значно активізувалися, співпрацюють між собою, швидко моніторять та спростовують фейки.

Значну роль відіграє і превентивний фактчекінг, так званий препбанкінг, коли потенційні фейки спростовуються ще до їхнього масового поширення. Це дуже важливий напрям, який зараз посилюється. Також в Україні реалізується багато програм із медіаграмотності – освітні ініціативи для дітей, вчителів, загальної аудиторії, зокрема для людей похилого віку.

Мені дуже сподобалася теза, яку сьогодні озвучив Володимир Єрмоленко: дезінформація завжди базується на реальних проблемах і травмах суспільства. Про ці травми треба говорити, їх треба пропрацьовувати. Це те, що ми повинні додати до нашої боротьби. Ми маємо йти попереду російських пропагандистів. Ми маємо знати наперед, на які больові точки вони будуть тиснути, щоб ці больові точки самостійно пробувати вилікувати.

The Geopost: Чи маєте ви зараз спільні проекти з іншими країнами, з колегами, зокрема з Західними Балканами?

Олена Чуранова: Зараз складно говорити про довгострокове планування, оскільки ситуація змінюється дуже швидко. Проте ми завжди відкриті до співпраці. Ми періодично працюємо з різними країнами, надаємо консультації там, де потрібна наша експертиза. Тому що український досвід унікальний. Інші країни почали більш активно про це говорити з 2016-го року, а ми працюємо в цій темі з 14-го. Ба більше, ми фактично стикалися з цими викликами ще з моменту здобуття незалежності. А якщо говорити ширше, то інформаційна війна Росії проти України триває ще з часів Російської імперії.

The Geopost: Ми не повинні забувати, що інформація і медіа, зокрема, це поле для бою. І від кого залежить результат цього поєдинку?

Олена Чуранова: Від людей, які ці медіа споживають. Також це залежить журналістів. Але все одно ми бачимо те, що відбувається в Сполучених Штатах. Ми не можемо сказати, що журналістика в США поганої якості. Вона етична, в них є свої кодекси, вона працює за стандартами.

Так, вони мають різні медіа, можуть триматися різних цінностей. Але це теж, в принципі, нормально, тому що це демократія. Всі мають право на мати свою платформу, сказати щось.

Це якісні начебто медіа. Але, тим не менш, існування їх не стало перепоною для того, щоб до влади прийшли люди, які відкрито просувають фейки — наприклад, що Україна нібито продає зброю мексиканським наркокартелям або що в Україні діють біолабораторії (хоча цей наратив настільки абсурдний!). Це працює за принципом, сформульованим ще Гіммлером: чим довше повторюєш брехню, тим більше людей у неї вірять. Наратив про біолабораторії повторювався ще з 2015-го року, і Віктор Медведчук (проросійський політик, який має тісні зв’язки з Володимиром Путіним – Ред.) почав про це говорити першим. Це повторювалось, повторювалось, повторювалось, і знову повторюється теперішньою владою в США.

The Geopost: The Geopost: Нинішня американська влада значно змінила підхід до фінансування організацій, які відстоюють демократію в різних країнах. Зокрема, було припинено підтримку з американських фондів. Чи можуть такі організації вижити без американських грошей?

Олена Чуранова: Це буде дуже складно. Але іншого виходу немає. Якщо це фінансування не відновиться, треба буде шукати інші шляхи. Українці вже довели, що готові підтримувати проекти, які варті цього. Деякі українські ініціативи вже існують завдяки Patreon, підтримці підписників на YouTube та інших платформах.

Просто треба перепрофілюватися і думати про те, як виживати, що змінювати. Ми не маємо сьогодні права залежати від якоїсь однієї країни, від якогось одного фонду. Також ми знаємо, що Європа залишається з нами, і це теж дуже добре. Ми будемо намагатися активно співпрацювати з європейськими країнами.

В першу чергу, нам треба вчитися орієнтуватись на самих себе і думати, що тільки ми самі можемо себе врятувати. Також в українцях треба виховувати потребу в якісних новинах, що за якісні новини потрібно платити.

Ще до змін у фінансуванні багато українських медіа вже запроваджували пейволи та систему передплати. Наприклад, Forbes Ukraine чи The Kyiv Independent мають тисячі людей, які підтримують їх фінансово. 14 000 передплатників для українського медіа — це дуже класно для українських медіа, дуже висока підтримка.

Це, знову ж таки, відповідальність – який ви контент створюєте, наскільки якісно ви працюєте, за якими стандартами ви працюєте. Це новий наш виклик, на жаль, але треба його прийняти.

/The Geopost