Катерина Шимкевич: І Вучич, і Фіцо є “стовпами м’якої сили” для Путіна. Вони постійно перебувають в орбіті Кремля (частина 2)

Продовження першої частини інтерв’ю

Росія системно інвестує державні кошти не в покращення життя своїх громадян, а в просування впливу за кордоном через війну, пропаганду, академічні обміни та культурні інституції, зокрема через організації на кшталт Россотрудничества. 

На прикладі Балкан видно, як під виглядом наукової співпраці російські пропагандисти поширюють наративи, що прославляють Сербію і демонізують інших, користуючись добре розвиненою державною системою балканістики. Про це в ексклюзивному інтерв’ю The Geopost розповіла кандидатка історичних наук, доцентка кафедри права і публічного управління Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій Катерина Шимкевич, яка також є засновницею громадської організації “Аналітичний центр балканських досліджень”.

Повністю інтерв’ю тут:

The Geopost: Російські наративи трапляються навіть серед професорсько-викладацького складу. У Приштині я чула їх від професорів з Америки, Угорщини, Словаччини. Як це пояснити?

Шимкевич: Насамперед тому, що Росія вибудовувала свою м’яку силу не останні 100 років. Це почалося за Петра I. Вони вкладають величезні гроші, щоб просувати свою літературу. Читати Достоєвського й Толстого – це ж, мовляв, модно. Але люди насправді не розуміють про що це. Постійні відкриття “русскіх домов”, підтримка діаспори за кордоном – це триває роками. Сама ж країна живе в бідності. Я б не назвала це суспільством чи нацією навіть в Росії. Це просто люди. Люди, які воюють проти нас і проти цілого світу. Замість того, щоб покращувати життя суспільства, всі гроші вкладаються в війну, в підтримку квазідержав за кордоном (які можуть просувати російські наративи), просування російської літератури, відкриття “русскіх центров”, академічні обміни, підтримку “соотечєствєнніков” за кордоном. Цим займається Россотрудничество, академічні обміни продовжуються попри війну в Україні.

І це не нова практика. Сербія, наприклад, не приховує, що професори  постійно їздять на академічні обміни до Петербурга й Москви. Російські  викладачі так само приїздять на Балкани і викладають у різних навчальних закладах. Це працівники дипломатичної академії в Москві, представники спецслужб, які маскуються під викладачів. Це представники Російської академії наук. Ці люди є пропагандистами.

Достатньо тільки відкрити сайт Інституту Балканістики Російської академії наук – там страшно читати! Серби – герої, інші всі – агресори. Такі наративи постійно просувається, тому що, на відміну від України, в Росії балканістика дійсно розвинута. Вона формується досить давно на рівні академії наук і за державні гроші.

Україна поступово починає руйнувати цей образ Росії у світі. Раніше ми діяли ситуативно. Тепер у нас починає розвиватися політика синхронних підходів. Ми відкриваємо українські інститути за кордоном, мистецькі фестивалі проходять за участю українських митців. Українська книжка перекладається, українські лекції читаються, якби це не було важко.

Як для науковиці з 20-річним стажем, для мене особливо важливо, що попри труднощі, ми пробиваємося на рівень наукових журналів. Українському автору опублікувати щось, присвячене історії чи Балканам, вкрай складно. Інколи бувають відмови. Тебе можуть звинуватить у націоналізмі і необ’єктивності, сказати: “А з якого дива українка пише статті про Балкани?”. Та завдяки колаборації з колегами ми потихеньку починаєм просувати українські наративи в науковий світ.

Але якщо подивитися кількість публікацій з політології за останній час у Хорватії, в Словенії, в Сербії, в Боснії – там безліч російських наративів. Щоб їх перебити, однієї української статті недостатньо. Має бути система.

The Geopost: Студентські протести у Сербії не вщухають з осені минулого року. Існує така думка, що їх можна порівняти з українським Майданом. Чи має вона право на існування?

Шимкевич: Я не люблю такі аналогії, але якщо вже є така думка, то вона має право на існування. Сербські опозиційні експерти дуже люблять порівнювати свої протести з українським Майданом, Революцією Гідності. Але це трошечки не так, тому що це абсолютно різні за суттю рухи.

Так, у Сербії протести масові, але це дуже неструктурований громадський рух, в якому домінують студенти. Їх громадяни підтримують ситуативно. Опозиція до цього немає такого прямого стосунку, як в Україні. Політичні гасла почали лунати тільки в останні тижні, вони вимагають проведення позачергових виборів у Сербії.

В Україні все почалося зі студентських протестів, потім до них приєдналися політичні партії, опозиція, громадські активісти. Конкретні вимоги до влади були одразу, через 10 днів після розгону Майдану: відставка Януковича, вибори, Європейський Союз. Тут такого немає.

У Сербії тільки зараз почали лунати заклики до виборів, частина студентського активу виділилась, і вони хочуть перезавантаження системи. Але вони не розуміють, що перезавантаження знову нічого Сербії не дасть. Велосипедні акції, масові рухи, пробіги, підтримка регіонів, підтримка в світі – це дуже позитивні тенденції. Але проводити паралелі з Майданом дуже грубо і поверхово. Наш рух не був заполітизований, але ми хотіли змін.

Сербське суспільство не готове зламати стіни: у власній голові, у власному суспільстві. Ну, і давайте чесно, кого вони можуть привести до влади, так щоб це влаштовувало і народ, і Європейський Союз? Опозиція не може очолити ці протести. Вона не структурована і не об’єднана. Є громадський рух, але все одно політики мають прийти до влади, висунути чіткі вимоги до Вучича і тоді ламати систему. Які паралелі з Майданом?

The Geopost: Наостанок не можу не спитати про таємничий вірус, який вразив президента Сербії Олександра Вучича, а водночас і кількох інших лідерів європейських країн напередодні їхньої запланованої участі у Параді перемоги в Москві.

Шимкевич: І Вучич, і Фіцо є такими “стовпами м’якої сили” для Путіна. Вони постійно перебувають в орбіті Кремля. Звісно, у кожного з них свої інтереси. У Вучича вони явно не політичні – у Вучича газовий контракт закінчився, йому потрібен дешевий газ. А Фіцо розуміє, звідки він той дешевий газ може брати.

Сербія два з половиною роки тому зарезервувала великі газосховища в Угорщині, тому що власних газосховищ не вистачає. Вони наростили імпорт газу з Росії, щоб закачати і далі, можливо, перепродавати в Республіку Сербську, Македонію. Відповідно, Фіцо в цьому теж зацікавлений, як і Угорщина. Тобто ці два політичні лідери хоча б тільки через газ могли б поїхати до Москви.

Але тут на них починає тиснути Європейський Союз. Вучічу дійсно загрожують санкції. Це може бути черговим залякуванням, черговим бажанням зупинити європейську інтеграцію. Треба було щось придумати, знайти елегантне рішення. Всі візити були анонсовані, але говорити прямо в лоба (про зміну планів) – це не метод Вучича. Вучич – гравець. Це людина, яка працює з інформацією, медійним простором з 90-х років, починаючи з часів Слободана Мілошевича. Він театрал. Тому й виникли оці всі дії: поїздка до Америки, якісь незрозумілі версії, чого його не пустили до Трампа, госпіталізація. Ніхто точно вам ніколи не підтвердить, чи був він хворий чи ні. Відповідно, що міг зробити Фіцо – скалькувати те, що зробив Вучич.

І зараз питання того, наскільки він здоровий, чи може поїхати до москви, залежить від Белграда і від Братислави. Але це був красивий хід, який показав Європейському Союзу: мовляв, бачите, за станом здоров’я я не можу, а з іншого боку – “Володя, прості. Я хворий, в мене вірус, то я краще вже відлежуся”. Він прекрасно розуміє, до чого це може привести.

Тобто газові контракти він отримає. Але Сполучені Штати постійно відкладають запровадження санкцій проти сербської нафтової промисловості, де більше 50% належить російським компаніям, Це питання американці відклали до 28 червня, але адміністрація Трампа дуже непередбачувана. Досі не було особистих візитів Вучича до Трампа, Трампа до Вучича – були зять Трампа Річард Гренелл та інші. Але адміністрація Трампа може тримати Вучича на короткому повідку, це економічні інтереси. Але в якийсь момент санкції таки будуть накладені, і тоді Сербія постраждає. Вучич прекрасно розуміє, що має якось балансувати, тому і вдається до різних махінацій.

Фіцо може поїхати до Москви. У нього вистачить розуму на те, щоб і далі демонструвати прихильність своїм хазяївам.

PS. Всупереч офіційній позиції Євросоюзу, Олександр Вучич та Роберт Фіцо таки дістались до Москви окольними шляхами та взяли участь у “Параді перемоги” разом з кремлівським диктатором Володимиром Путіним, білоруським самопроголошеним президентом Олександром Лукашенком, лідером боснійських сербів Мілорадом Додіком та іншими одіозними політиками, які підтримують Росію в її агресії проти України.

/The Geopost