Володимир Щербаченко: Пропаганда – це зброя війни, зброя підготовки до війни

Нещодавно в приміщенні Humanitarian Law Centre Kosovo у Приштині правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив презентуювали книгу «Місто, з якого почалася війна».

Це робота про способи і методи, які Росія використовує на окупованих територіях України, починаючи із 2014 році. Книга підготовлена на основі свідчень жителів окупованого, а згодом звільненого українського міста Слов’янськ у Донецькій області. Вона розповідає про різні аспекти життя окупованого міста, які відтворювались в кожному новому захопленому росіянами населеному пункті.

Про важливість документування військових злочинів, про боротьбу з пропагандою та фактчекінг для The Geopost розповів співавтор книги, голова ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Володимир Щербаченко.

 Повне інтерв’ю:

The Geopost: Доброго дня, пане Володимире. Раді вітати вас у Приштині.  27 лютого в столиці Республіки Косово українці презентують книгу «Місто, з якого почалась війна» про початок війни в Україні. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт.

Щербаченко: Так, справді, сьогодні презентуємо книжку, яка називається «Місто, з якого почалась війна». Книжка присвячена подіям 2014 року на Сході України. І матеріали для неї наша організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», а також ряд наших партнерських правозахисних організацій, ми збирали багато років.

Книжка написана на документальних матеріалах, свідченнях понад 80 людей, там інтерв’ю з чиновниками, матеріалах преси тогочасної.  І ми збирали ці дані багато років для того, щоб описати, як відбувалося захоплення міста, чому це стало можливим, як цивільне населення переживало цю трагедію.

Вона мала вийти напередодні повномасштабного вторгнення в 2022 році.  Але почалось, на жаль, повномасштабне вторгнення і книжку ми тоді не випустили, випустили пізніше.

В якийсь час нам здалося, що, можливо, вона і не потрібна уже,  оскільки події змінюються, навколо нас розвиваються. Але навіть в 2022-2023 роках стало зрозуміло, що видання все одно лишається актуальним, адже книжка присвячена різним аспектам війни, як війна зачіпає насамперед цивільне населення. Це і проблеми з доступом до медичної допомоги, і незаконні ув’язнення, і позасудові страти, і проблема мінування території, і вплив російської пропаганди в різний спосіб через російську православну церкву, через молодіжні псевдопатріотичні організації, через пресу. Стало зрозуміло, що ці всі аспекти війни, які проявилися ще в 2014 році, вони лишаються актуальними до сих пір.

І, окремо, варто наголосити на пропаганді, оскільки це теж зброя війни, зброя підготовки до війни, і те, що описано в книжці, воно лишається актуальним дотепер, і не тільки для України, але і для багатьох інших країн, де Росія намагається зберегти свій вплив або посилити, бо фактично ці самі інструменти, вони застосовуються скрізь.

The Geopost: Як Ви збирали дані для цієї книги, і як Ви вважаєте, наскільки вона актуальна зараз, і наскільки вона буде цікава людям з Косово, які теж пережили війну, чи може це їх зачепити?

Щербаченко: Ми проводили глибинні інтерв’ю з людьми, які пережили окупацію Слов’янська, тих, кого забирали «на підвал», тих, хто жив в місті, хто втратив родичів, близьких внаслідок обстрілів; говорили з тими,  хто чинив опір в окупованому місті, говорили з медиками. Це один спосіб збору інформації, інший – це аналіз преси.

Моя колега Надія (співавторка книги, ред.) може розказати про те, як вона аналізувала мову ворожнечі, розпалювання, як росіяни накручували цю атмосферу страху в окупованому місті, і ненависті до України. З чиновниками ми зустрічались, від них брали МНС (нині – Державна служба України з надзвичайних ситуацій, ред.), СБУ (Служба безпеки України, ред.), представники міськради міста – в такий спосіб збирали дані. Що стосується наскільки актуально, я вважаю, що актуально, тому що, власне, територія Косова є територією, де значна частина сербського населення проживає, і Сербія намагається постійно маніпулювати настроями, розпалювати конфлікти.

І в Україні це було, знаєте, на ґрунті такому чіткому національного протистояння. Але, власне, коли країна, яка не втратила імперські амбіції, намагається маніпулювати якоюсь частиною населення, в тому числі і шляхом пропаганди, створенням структур на цих територіях, які вони намагаються відібрати… Я можу дуже багато паралелів провести між тим, що робила Росія, і що вона продовжує робити на тимчасово окупованих територіях в Україні.

Тобто, я наскільки добре ситуацію знаю в Косово з того, що я чув це і створення паралельних структур силових в районах населених сербами, це і пропаганда,  зв’язки між громадськими структурами і державними структурами в Сербії, і частиною Косово, при чому це не має характер виключно культурного обміну…

The Geopost: Яка Ваша думка, наскільки важливо боротися з російською дезінформацією і пропагандою?

Щербаченко: Звичайно, важливо, бо це частина стратегії фактично по окупації, по захопленню, по підготовці до окупації. Все ж починається не лише з приготувань військових, тобто вони накопичують зброю, вчать солдат, але паралельно ведеться підривна робота з пропаганди на тих територіях, які вони хочуть окупувати.

І це робиться насамперед шляхом проведення дезінформаційних кампаній, шляхом поширення пропаганди, брехливих повідомлень, шляхом поширення якихось неправдивих наративів, намаганням протиставити окремі частини українського суспільства один проти одного.  І це є пропаганда, і вона дуже часто прихована, люди її не бачать, вона ведеться підступними методами, це роблять досвідчені люди, маніпулюють свідомістю.

На жаль, люди ведуться на це, вірять в якісь речі, я сам був свідком того, як люди ставали жертвами цієї пропаганди, і коли людина починає вірити в це, то її дуже легко маніпулювати, протиставити її співгромадянам. Вона може взяти зброю в руки і піти проти власної держави, або підтримати пасивно окупантів.  І це важливо усвідомлювати і розуміти, тому важливо ці міфи розвінчувати, показувати.

Величезні кошти вкладаються в ці пропагандистські кампанії Росією скрізь у всьому світі, в Європі в тому числі. І для того, щоб протистояти цьому, потрібно про це розказувати, проводити заходи, давати людям розуміти, допомагати вчитись робити власну оцінку, оцінювати де факти, а де неправда.  І це допомагає людям тоді бути більш стійкими.

/The Geopost