1 000 днів від початку повномасштабної війни росії проти України: російська «опозиція» оголосила «великий марш за мир»

19 листопада  – 1 000 днів від початку повномасштабної війни росії проти України. З цієї нагоди Європейський парламент проведе спеціальну позачергову сесію, щоб «вшанувати 1000 днів хоробрости та відваги українського народу», йдеться на сторінці По той бік новин У Фейсбуці.

За інформацією джерела, Президент України Володимир Зеленський звернеться до євродепутатів через відеозв’язок. А українці за кордоном організовують заходи, щоб нагадати про тривалу війну та висловити вдячність тим, хто підтримує Україну.

На цьому тлі російська «опозиція» теж вирішили нагадати про себе. На 17 листопада вона оголосила «великий марш за мир». Забагато лапок, як для одного абзацу, але така вже сутність російської «душі», інакше про них не напишеш.

Цей марш організують Юлія Навальна, Владімір Кара-Мурза та Ілля Яшин – за їх власним визначенням, представники «мирної, цивілізованої й демократичної росії». Складно повірити в існування такої, хоча би тому, що мітинг проводять не на росії, а в Берліні.

Це не вперше, коли так звані «хороші росіяни» «перетягують» увагу з українців на себе. Наприклад, з 19 по 21 січня 2024 року в 12 різних містах України родини військовополонених провели акції-нагадування в рамках ініціативи «Не мовчи! Полон вбиває! Єднаймося заради життя Героїв». Проте інформаційний простір західних медій був здебільшого заповнений новинами про акцію «росія без путіна» на підтримку ув’язненого і на той час ще живого Алєксєя Навального.

Попри невелику кількість учасників, інформаційний ефект було досягнуто. Якщо судити за фото, в Празі вийшло близько 50 осіб, у Тбілісі – не більше 20 (хоча росіяни масово тікали до Сакартвело). Але західні медії підхопили подію та подали її як масштабну — завдяки кількости фото. Хоча масової підтримки, по суті, не було.

Навіщо так звана російська опозиція «перетягує ковдру» на себе?

Це виглядає як спроба переконати західних партнерів у власній важливості й необхідності підтримки саме їх. Вони створюють ілюзію існування опозиції на росії та можливости побудови там демократичного суспільства — от щойно піде путін. При цьому вони не збираються його скидати, тому це «піде», схоже, повинно настати з природних причин.

До речі, запланований «марш» російської «опозиції» у Берліні вже розкритикував посол України в Німеччині Олексій Макеєв. Він переконаний, що ця демонстрація «є свідченням боротьби за увагу Німеччини та фінансування». На його думку, “російські “опозиціонери” ховаються за зручним терміном «путінська війна», не говорячи при цьому про колективну відповідальність, оскільки це війна росії проти України».

«Багато що свідчить про те, що хода, організована Юлією Навальною, Іллею Яшиним і Володимиром Кара-Мурзою, буде радше листопадовою прогулянкою без гідності та наслідків. PR-кампанією, цільовою групою якої є не російське населення, а німецькі ЗМІ та політики», – написав дипломат у статті для Zeit.

Берлінська неурядова організація Vitsche («Віче») також розкритикувала заплановану  акцію.

«…Не перекладайте відповідальність лише на Путіна. Організатори зосереджують свою риторику на зображенні Володимира Путіна як єдиного відповідального за агресивну війну Росії. Таке ставлення ігнорує глибоко вкорінені проблеми в російському суспільстві та упускає суть демократичного, опозиційного підходу. Справжня відповідальність означає поставити під сумнів не одну людину, а соціальні структури та колективне ставлення, які зробили цю війну можливою», – заявили активісти .

Щоб оцінити який насправді вплив мають подібні російські акції, варто пригадати безглуздий протест, організований вдовою Навального «Полудень проти путіна». Тоді під час псевдовиборів на росії «противники режиму» повинні були прийти на «виборчі дільниці», постояти й піти (ще можна було проголосувати проти або зіпсувати бюлетень).

Багато людей дійсно з’явилися, але акція не спричинила значущих змін, навпаки – допомогла путіну намалювати «гарну явку», показати 87% його підтримки. Протест пройшов без чогось бодай схожого на супротив. Але закордонні лідери похвалили росіян за участь і опір режиму, хоча насправді такого й близько не було.

Применшують відповідальність росіян за мовчазну згоду

Інша сторона медалі – просування ними імперських наративів, які, на відміну від «маршів миру», таки мають вплив. Наприклад, меседж про «війну путіна», яку нібито підтримує лише меншість росіян. Цей підхід відмежовує російське суспільство від відповідальности за агресію та відбілює їх в очах цивілізованого світу. Насправді ж російські війська масово вчиняють воєнні злочини, а соціологія свідчить про значну підтримку війни серед росіян. Але наративи про «дві Росії» – хорошу і режиму путіна – применшують відповідальність росіян за мовчазну згоду на створення цього режиму й намагаються зменшити покарання за злочини.

Справжня опозиція передбачає готовність до ризику, якого «хороші росіяни» уникають. Більшість визнає, що не очікує змін у країні, обираючи пасивні методи «боротьби». Вони стверджують, що протестувати на росії небезпечно, бо є загроза 15 років в’язниці, мовляв, «тисячі за це вже сидять» (це цитата Яшина з соцмережі X). Але статистика свідчить про інше.

На початку поточного року російський правозахисний проєкт «ОВД-Інфо» оприлюднив доповідь про «два роки репресій». У ньому йдеться, що з початку повномасштабного вторгнення було 19 855 затримань за антивоєнну позицію, 900 судових справ і лише 267 людей опинилися за ґратами. Середній строк – 4 з половиною роки. Найбільшу кількість людей затримали у перші місяці після початку повномасштабного вторгнення та після оголошення мобілізації. З інфографіки бачимо, що в останні місяці 2023 року за антивоєнну позицію затримали 2-3 людини.

При цьому, коли влітку на росії були перебої з електрикою, то росіяни на протести таки вийшли – мітингували, кричали «Дайте світло!» і навіть перекривали дорогу.

Додатково сумніви в щирості «опозиції» викликають і окремі її представники. Бо, наприклад, «ОВД-Інфо» – це ті правозахисники, чия співробітниця Єкатєріна Морозова у соцмережі X насміхалася з рішення ПАРЄ про визнання депортації українських дітей до росії геноцидом. Вона написала, що це рішення знецінює юридичний термін «геноцид» і применшує трагедію інших жертв геноцидів, як-от євреїв чи вірмен. Також у дописі вона порівняла те визнання з «геноцидом комарів влітку» та «геноцидом туалетного паперу під час ковіду». Після обурення в соцмережах із боку українців «ОВД-Інфо» заявило про розрив співпраці з Морозовою. При цьому інші «нє такіє» росіяни писали, що звільняти юристку було не обов’язково .

Адвокати імперських претензій росії

Риторика “хороших росіян” також свідчить про їхню позицію до України. Російські «опозиціонери» закликають витрачати кошти не на зброю для захисту України, а на «інформаційні кампанії» на росії. Пригадаймо, як Навальний пропонував світовим лідерам бороти путіна, «використовуючи рекламні можливости соцмереж». Він говорив, що за вартість одного пострілу з «Джавеліна» (230 тисяч доларів) можна купити 200 мільйонів показів реклами, які нібито донесуть правду про війну до російських інтернет-користувачів, бо мовляв, «ніякої 75-відсоткової підтримки війни з Україною в росії немає».

Юлія Навальна, коли її запросили до Європарламенту, у своїй промові згадала війну в Україні. Але не засудила агресію росіян, а повідомила, що за два роки залучили зброю, гроші, санкції й нічого не допомогло. Як вихід знову ж таки запропонувала давати гроші на розслідування фінансових махінацій путіна і його оточення. А наприкінці жовтня вона дала інтерв’ю Die Zeit, де на питання про постачання зброї Україні, сказала, що це шкодить і росіянам.

Після цього у коментарі для BILD німецький політик Родеріх Кізеветтер сказав, що Навальна не підтримує законне право України на самооборону і є «партнером, який не заслуговує на довіру для відповідальної політики в рамках міжнародного права», а є скоріше «адвокатом імперських претензій росії».

Можливо, невдале інтерв’ю Навальної й стало причиною організації «маршу за мир» у Берліні. Адже такі акції створюють ілюзію опору, хоча на ділі це лише спроба зберегти обличчя перед Заходом.

/По той бік новин