Двоголовий орел і червоне тло: як косовари вшановують День албанського прапора

Коли у квітні 2022 року я приїхала до Приштини, мене вразила одна особливість. Майже повсюди поруч з офіційним прапором Республіки Косово височіє прапор Албанії. Пояснити це просто: косовари – етнічні албанці, вони нерозривно пов’язані зі своєю історичною батьківщиною, хоч і мають власну незалежну державу. 

Спочатку я, чесно кажучи, була дещо здивована і навіть відчувала певний дискомфорт від вигляду чорного двоголового орла на яскраво-червоному тлі. Але коли друзі-косовари пояснили мені значення цього символу, усе стало на свої місця. Як виявилося, цей орел не має нічого спільного з російською двоголовою “куркою”, як жартома називають герб держави-агресорки.

Це символ історичної Албанії. Для етнічних албанців, які становлять переважну більшість населення Косова, цей орел є не просто елементом герба. Він асоціюється зі свободою, силою та національною гордістю. Цей орел був зображений на прапорі національного героя Скендербеу під час національно-визвольного руху, а потім, під час визвольної війни в Косові – на емблемі Визвольної Армії Косова (UÇK). Таке пояснення змусило мене подивитися на нього зовсім інакше – з розумінням і повагою.

Часто в мене запитують: яка різниця між албанцями та косоварами? Проживши майже три роки в Косові й маючи щоденний досвід спілкування з місцевими мешканцями, скажу так: з точки зору етнічного походження – ніякої. Обидва народи жили на Західних Балканах з прадавніх часів, розмовляють однією мовою (щоправда, з деякими локальними розбіжностями), мають однакові культурні традиції та світосприйняття. Однак історичні події вплинули на їхній подальший розвиток, розділивши долю етнічних албанців.

Після Другої світової війни Косово увійшло до складу Соціалістичної Республіки Югославії, тоді як Албанія залишалася незалежною державою. Обидві країни зазнали тяжких випробувань: Албанія протягом багатьох років страждала від диктатури Енвера Ходжі, а жителі Косова стали жертвами геноциду з боку Югославії та Сербії. Незважаючи на це, албанський народ зумів зберегти свою історичну та культурну ідентичність.

День народження прапора

28 листопада і в Косові, і в Албанії зазвичай вихідний. Це День національного прапора та незалежності Республіки Албанія. Це особлива дата для всіх албанців, яка символізує початок їхньої національно-визвольної боротьби. Саме 28 листопада 1912 року державний діяч Ісмаїл Кемалі проголосив незалежність Албанії від Османської імперії. Того ж дня у місті Вльора вперше офіційно підняли червоний прапор із чорним орлом, який став головним символом нації.

Свято в Албанії вшановує проголошення незалежності, а в Косові – боротьбу за власну незалежність, яка завершилася проголошенням республіки у 2008 році.

Є ще один дуже суттєвий збіг. Цього дня, 28 листопада 1955 року, народився польовий командир Адема Яшарі, один із творців Армії визволення Косова (UÇK). Він загинув 7 березня 1998 року в місті Преказ під час нерівного поєдинку з сербсько-югославськими силовиками і увійшов в історію Косова як національний герой.

Символ свободи

Історія албанського прапора сягає корінням у середньовіччя. Його дизайн пов’язують із гербом національного героя Албанії Скендербеу, який у XV столітті очолив боротьбу албанців проти Османської імперії.

“Для абланців це більше, ніж просто державний символ. Він означає їхню історію, боротьбу, культуру та єдність. Де б вони не знаходилися, прапор з орлом залишається нагадуванням про їхнє спільне минуле”, – розповів під час інтеграційних курсів для українських журналістів професор Приштинського університету Афрім Хоті.

В албанській культурі орел символізує стійкість і здатність долати перешкоди. Це має особливе значення для народу, який протягом століть боровся за свою свободу. У повсякденному житті він також слугує нагадуванням про єдність, гордість і незламність.

Країна Орла

Професор пояснює, що назва Албанії албанською мовою звучить “Щіперія” (Shqipëria) і перекладається як “Країна Орла”. Тож двоголовий орел на національному прапорі є головним символом албанської ідентичності. Його зображення можна побачити всюди: на одязі, ювелірних прикрасах, картинах і книгах.

Червоне тло й чорний орел стали своєрідним культурним кодом. У Приштині модниці охоче вибирають одяг у червоно-чорних кольорах, підкреслюючи свою любов до історичної батьківщини. Ця символіка знаходить відгук навіть у світовій поп-культурі — співачки албанського походження, такі як Дуа Ліпа та Бебе Реджа, часто обігрують кольори прапора у своїй творчості, роблять їх частиною свого сценічного образу.

Художники та архітектори також присвячують свої роботи національному прапору, трансформуючи його символіку в мистецтво.

Коли розумієш глибину цього символу, зовсім по-іншому починаєш сприймати рухи албанських народних танців. Зокрема, чоловічі танцювальні рухи, чіткі та енергійні, нагадують політ орла. Це рухи гордості, відваги та свободи.

Албанці називають свою мову “орлиною” – shqip або gjuha shqipe. Це не просто слова, а глибоке усвідомлення зв’язку зі своїм корінням та історичною спадщиною. До речі, албанська мова є однією з найстаріших і найскладніших для опанування мов Європи. В її алфавіті налічується 36 букв, чимало шиплячих і різких звуків, і навчитися їх вимовляти правильно – ще те випробування для іноземців.

Ще однією “родзинкою” албанців є традиція давати дітям імена, пов’язані з орлом. Наприклад, дівчаток називають Щіпонья (Shqiponja – “Орел”), Щіпе (Shqipe – “Орлиця”), Щіп’я (Shqipja – “Орлина”), а хлопчиків – Соколь (Sokol – “Сокол”).

Албанське чоловіче ім’я чоловіче ім’я Флямурі походить від слова flamur, що означає “Прапор”. Також одним із розповсюджених жіночих імен є Доніка на честь сестри Скендербеу, яка, згідно з переказами, власноруч вишила на прапорі орла.

Ну і, зрештою, друга найбільша футбольна команда в Приштині називається KF Flamurtari. Часто під час змагань косовські спортсмени показують руками “албанського орла”, чим доводять до сказу своїх сербських опонентів. Адже Сербія не визнає незалежність Косова.

Прапори на весіллі

Весільна церемонія в Косові – це не лише родинне свято, а й можливість продемонструвати повагу до своєї культури та національних символів. Один із найцікавіших звичаїв косоварів – присутність двох прапорів на весіллі: албанського й косовського.

Незабутнє видовище – весільні кортежі, що проносяться Приштиною, наповнюючи вулиці сигналами авто і звуками барабанів. Це феєричне дійство супроводжується музикою та гучними салютами аж до пізньої ночі.

Ця традиція надихнула багатьох митців, зокрема й одного з найвідоміших кінематографістів країни – Блерима Джиновці. Два роки тому я мала честь бути запрошеною на зйомки його документальної стрічки, присвяченої албанському весіллю – Dasma shqiptare. У своїй роботі Джиновці відобразив не лише багатство обрядів, а й важливість національної символіки, що супроводжує кожен етап весільної церемонії.

Замість післямови

Втім, не лише косовари, а й албанці в усьому світі завжди відзначають День прапора разом із Албанією. Наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії чи інших країнах, де проживає велика кількість албанців, проходять паради та культурні заходи. В Україні також є чималенька албанська діаспора. Нащадків вихідців з Албанії, які живуть в Одеській та Запорізькій областях, називають арнаутами. Їх трохи більше трьох тисяч, але вони зберегли мову й традиції своїх предків.

Людмила Макей