Два обличчя Сербії

Сербія, яка продовжує прославляти Ратко Младича та підтримувати політику Александара Вучича, не може стати членом Європейського Союзу, пише журналіст і редактор Ендрю Ретман в аналізі, опублікованому EUobserver.

Ретман ставить похорон Младича в Белграді в центр ширшої критики політики Європейського Союзу щодо Сербії, стверджуючи, що понад десять років Брюссель інвестував політично та фінансово у зближення Белграда з ЄС, не вдаючись змінити політичний курс країни.

Аналіз починається із заяви Альбіна Курті від 2011 року, коли він охарактеризував тодішню політику ЄС щодо Сербії як спробу відірвати «маленького восьминога» від російського «гіганта».

За словами Ретмана, з моменту отримання статусу кандидата до ЄС у 2012 році Сербія отримувала близько 1.5 мільярда євро на рік від Європейського Союзу, відкрила 22 з 35 переговорних розділів, а Вучича приймали на понад десяти європейських самітах. Водночас громадянам Сербії було надано безвізовий режим для подорожей до більшої частини Європи.

Але похорон Младича в Белграді показав інше обличчя Сербії.

«Квазідержавний похорон у Сербії та масовий спалах жалоби в Белграді в понеділок за Ратко Младичем, генералом, який скоїв геноцид у Сребрениці в 1995 році, показали, що гротескний та регресивний націоналізм, який повністю суперечить цінностям ЄС, все ще ховається під поверхнею сербського суспільства», – пише Ретман.

«У Європі немає місця для прославляння воєнних злочинців»

Ретман зазначає, що Вучич особисто не був присутній на похороні, але там були його син, міністри уряду Сербії, лідер Республіки Сербської Мілорад Додік, посол Росії в Белграді та тисячі громадян.

Церемонію очолив сербський патріарх Порфірій.

Згідно з аналізом, цей розвиток подій поглибив дебати в ЄС щодо того, як ставитися до Сербії, особливо в той час, коли процес її європейської інтеграції сповільнився.

Ретман нагадує, що ЄС припинив відкривати нові переговорні розділи з Сербією з 2021 року, а цього року він утримав 1.5 мільярда євро коштів через побоювання щодо демократичного регресу за часів уряду Вучича.

Реакція європейських чиновників після похорону була різкою.

За словами Ретмана, австрійський депутат Європарламенту Гельмут Брандштеттер вимагає припинити переговори щодо членства чи європейського фінансування, якщо Белград продовжуватиме захоплюватися воєнними злочинцями та чинити тиск на протестувальників.

Тим часом головна дипломатія ЄС Кая Каллас заявила, що «в Європі немає місця для прославляння воєнних злочинців».

Два обличчя Сербії

Важлива частина аналізу присвячена масовим студентським протестам у Сербії, які Ретман представляє як доказ існування іншої сили в сербському суспільстві.

За його словами, протести об'єднали молодих і старих, жителів міст і сільської місцевості, а також представників середнього та робітничого класів.

Це, пише він, відображає «прогресивну сторону» Сербії.

На противагу цьому стоїть мобілізація навколо похорону Младича, яку автор розглядає як прояв глибоко вкоріненого націоналізму.

«Похорон Младича показав зовсім інше обличчя країни», – пише Ретман, говорячи про «глибокий культурний та політичний дисонанс» у Сербії майже через чотири десятиліття після початку югославських воєн.

Автор також згадує звинувачення у встановленні шпигунського програмного забезпечення Pegasus на телефони студентських лідерів, а також про насильство поліції проти протестувальників.

Попередження для Боснії та Балкан

Ретман поширює аналіз за межі Сербії, попереджаючи, що провал європейської політики щодо Белграда може мати наслідки для стабільності всіх Західних Балкан.

За його словами, одним із тривожних сценаріїв було б те, що Вучич та лідер Республіки Сербської Мілорад Додік сприятимуть процесу, спрямованому на незалежність Республіки Сербської.

Такий розвиток подій, стверджує автор, може призвести до дестабілізації Боснії та Герцеговини та спонукати інші етнічні території регіону оскаржувати угоди, укладені після воєн.

Ретман стверджує, що така дестабілізація також послужить президенту Росії Володимиру Путіну, створивши ще одне джерело тиску на Європейський Союз у той час, коли Європа зіткнулася з війною в Україні.

Ретман: Вучич більше не той партнер, який з'являється на самітах ЄС

У найжорсткішій частині аналізу Ретман безпосередньо торкається теми Вучича та його політичного минулого за часів режиму Слободана Мілошевича.

Він стверджує, що політичний досвід Вучича різко контрастує з його іміджем проєвропейського лідера та постійного гостя самітів Європейського Союзу.

За словами Ретмана, управління Вучича стає дедалі більш популістським та авторитарним, що можна порівняти з політичними моделями Віктора Орбана та Ярослава Качинського.

Автор також критикує заяву Вучича про те, що він може балотуватися на посаду прем'єр-міністра після закінчення свого президентського терміну, описуючи це як спробу обійти конституційне обмеження щодо президентських термінів та порівнюючи це з маневрами Володимира Путіна в Росії.

Наприкінці аналізу Ретман також наводить дані різних опитувань щодо співвідношення політичних сил у Сербії. Згідно з наведеними ним цифрами, деякі опитування показують зростання підтримки студентського руху, тоді як інші все ще показують СНС Вучича як головну політичну силу.

Однак, для Ретмана, це питання виходить за рамки результатів опитування чи виборів.

Якщо Сербія хоче стати частиною Європейського Союзу, вона повинна зіткнутися зі своїм минулим, відмовитися від прославляння воєнних злочинців та змінити свій політичний курс.

В іншому випадку, стверджує він, суперечність між цінностями, на яких побудований ЄС, та Сербією на чолі з Вучичем залишається занадто великою для її членства в Союзі.

ГеоПост