Повернення Павковича: влада говорить про героя, а не про воєнного злочинця

«Герой, який воював за Сербію», а не воєнний злочинець. Саме так влада Сербії описала генерала Небойшу Павковича, який прибув до Белграда урядовим літаком після дострокового звільнення з-під варти через погане здоров’я. Хоча це повідомлення було надіслано громадськості від найвищих державних органів влади, там не було жодної згадки про злочини проти косовських албанців, за які його було засуджено.

«Я не думаю, що це той вид повідомлення, яке має надсилати сербське державне керівництво. Це не спосіб будувати добросусідські відносини», – сказала Радіо Свобода Софія Тодорович з неурядової організації «Молодіжна ініціатива за права людини» (YIHR).

Павковича, колишнього командира Третьої армії Югославської армії, засудили до 22 років позбавлення волі за злочини проти албанців у Косові в 1999 році.

Президент Сербії Александар Вучич оголосив про своє дострокове звільнення 26 вересня з Нью-Йорка, де він був присутній на сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Як він тоді сказав журналістам, сербський уряд звернувся з проханням про звільнення Павковича через його «надзвичайно важкий стан здоров’я».

«А потім ми можемо піти і забрати генерала Павковича, щоб він побачив сонце вільної Сербії, за яку він так героїчно боровся у 1999 році», – сказав Вучич.

Проурядові ЗМІ повідомили, що президент Сербії розмовляв з Павковичем телефоном перед його від’їздом з Фінляндії, де він відбував покарання, до Сербії.

Після приземлення в аеропорту Белграда Павковича перевели до Військово-медичної академії.

Софія Тодорович з YIHR каже, що дострокове звільнення через проблеми зі здоров’ям не є незвичайною процедурою та відповідає правам людини.

Однак вона додає, що те, як посадовці країни ставляться до людей, засуджених за масові порушення прав людини, є сумнівним.

«І як вони використовують своє повернення до країни для поширення шкідливої ​​політики, яка, як виявилося, не об’єднує суспільства в регіоні», – каже вона.

У 2009 році Павковича було визнано винним за всіма пунктами звинувачення та засуджено за депортації, примусові переселення, вбивства та переслідування албанських цивільних осіб з Косова у першій половині 1999 року. Вирок першої інстанції було залишено без змін у 2014 році.

Окрім нього, також було засуджено колишнього начальника штабу Югославської армії Драголюба Ойданича, колишнього командира Приштинського корпусу Володимира Лазаревича, генерала поліції Сретена Лукича та колишнього віце-прем’єр-міністра Союзної Республіки Югославія Ніколу Шайновича.

Перший обвинувачений, Слободан Мілошевич, помер під вартою, тоді як колишнього президента Сербії Мілана Мілутіновича було виправдано за цими звинуваченнями.

Що каже суд?

Міжнародний залишковий механізм кримінальних трибуналів у Гаазі, наступник Гаазького трибуналу, у своєму рішенні заявив, що існують «переконливі гуманітарні причини» для дострокового звільнення Павковича за певних умов.

Рішення ґрунтується на п’яти медичних звітах, що містять інформацію про стан здоров’я Павковича, включаючи діагнози, прогноз та варіанти лікування.

У рішенні також перелічені умови, які Павкович повинен виконати до кінця терміну ув’язнення, включаючи заборону на контакти зі ЗМІ, публічні виступи та політичну діяльність.

В середині серпня захист Павковича подав термінове клопотання про його дострокове звільнення, заявивши, що він не зможе провести решту свого життя в оточенні членів сім’ї, які могли б забезпечити йому догляд.

«Фізичне здоров’я Павковича погіршилося настільки, що це становить загрозу для його життя», – йдеться в документі.

Погіршення здоров’я засудженого враховується при прийнятті рішення про дострокове звільнення.

Захист просив про дострокове звільнення навіть після того, як Павкович відбув дві третини свого терміну покарання, але це прохання було відхилено у 2022 році, як пояснювалося, через «серйозність його злочинів та відсутність реабілітації».

Що кажуть у Косові?

На момент публікації уряд і президент Косова не відповіли на запит Радіо Свобода щодо звільнення Небойші Павковича.

Бехджет Шала з неурядової Ради захисту прав і свобод людини в Косові заявив Радіо Свобода, що родини жертв не приймуть рішення Гаазького суду, так само як вони незадоволені тривалістю вироку.

«Ми проти подвійних стандартів. Будь-хто, чия відповідальність за воєнні злочини доведена, незалежно від національності чи релігії, повинен отримати відповідне покарання. Ті ж принципи повинні застосовуватися та дотримуватися під час тимчасового звільнення», – сказав він.

Він додав, що певна кількість ув’язнених, засуджених за воєнні злочини, досягли похилого віку або померли, і що не повинно бути «подвійних стандартів».

Він переконаний, що участь Сербії не вплинула на рішення суду, і що лише Гаазький трибунал може надати достовірне пояснення.

Продовження культури заперечення

Софія Тодорович з YIHR вважає, що існували способи сприяти поверненню або надавати підтримку хворій людині, замість того, щоб продовжувати культуру заперечення.

«Ми досі використовуємо те, що було описано в рішенні проти генерала Павковича як масове порушення прав людини, як те, що президент республіки називає «почесною боротьбою» за Сербію», – додає вона.

Сам Павкович не називає свою участь у війні в Косові воєнним злочином, а радше «героїчною обороною» Косова.

Це було зафіксовано в його воєнному щоденнику, який був представлений у 2019 році в Будинку сербської армії разом із відеозверненням Павковича. Чотири роки по тому Павкович приєднався до публічної години в школі у Воєводині через відеозв’язок з в’язниці. Саме тоді Ініціатива відреагувала, згадує Тодорович, заявивши, що вони борються проти прославляння засуджених воєнних злочинців та зловживання та викривлення їхніх біографій для політичної вигоди.

Йована Коларич з Центру гуманітарного права розповіла Радіо Свобода, що реакція уряду на звільнення Павковича не повинна дивувати, оскільки він «зробив усе для реабілітації засуджених за воєнні злочини».

«Версія подій Мілошевича продовжується, міф про сербські оборонні та визвольні війни продовжується, а будь-яка відповідальність політичних та військово-поліцейських структур за злочини заперечується», – сказала вона.

Як приклад вона наводить прийом генерала Володимира Лазаревича, який прибув до Ніша на півдні Сербії урядовим літаком у грудні 2015 року, відбувши дві третини свого терміну. ​​Його супроводжували тодішні міністри юстиції та оборони Нікола Селакович та Братислав Гашич.

В аеропорту його зустріли тодішній міністр праці Александар Вулін та начальник Генерального штабу Збройних сил Сербії Любіша Дікович, де Лазаревич заявив, що його засудили без доказів.

Пізніше, як повідомляли ЗМІ, він працевлаштувався викладачем у Військовій академії.

Коларич також зазначає, що люди, які відбували тюремні терміни за воєнні злочини, зараз є шанованими коментаторами на деяких проурядових телевізійних станціях на тему інших конфліктів по всьому світу.

«Вони представляють себе як експерти, військові аналітики, але ніколи не ведеться жодної дискусії про те, ким вони є насправді і що їх судили за порушення законів і звичаїв війни», – додає він.

Ставлення уряду до злочинів у Косові

У грудні 2021 року президент Сербії Александар Вучич заявив, що воєнні злочини були скоєні з обох сторін, і що в цьому немає жодних сумнівів.

У Тирані він сказав албанським журналістам, що воєнних злочинців потрібно судити та карати, але що не можна дивитися на речі однобоко.

«А коли ви кажете «ви, серби, скоїли якісь злочини», то я також можу згадати десятки злочинів, які так звана Армія визволення Косова скоїла проти сербських мирних жителів у Косові, про які ви не говорите», – сказав Вучич.

Він також назвав різанину в косовському селі Рачак, де сербські війська 15 січня 1999 року вбили 45 албанських мирних жителів, «сфабрикованим злочином».

Йована Коларич з HLC каже, що після приходу до влади в 2012 році Сербська прогресивна партія (СПС) черпала свою легітимність з ревізіоністського підходу до минулого.

«І створюючи наратив, як його визначив Александар Вулін, що «час сорому закінчився і настав час тихої гордості». Ця гордість зовсім не тиха, а полягає в запереченні воєнних злочинів і запереченні судово встановлених фактів», – додала вона.

Вона наголошує, що в Сербії були принаймні деякі можливості та часи, коли можна було говорити про те, що сталося, і коли заперечення не було таким відвертим з найвищих державних посад.

Наприклад, у 2013 році в Белграді відбулася виставка, присвячена злочину, скоєному в 1999 році членами воєнізованого формування «Скорпіони» проти членів родини Богуєвац у Подуєво на північному сході Косова.

Виставку вели троє членів родини, які пережили різанину, на ній був присутній тодішній прем’єр-міністр Сербії Івіца Дачич, поки поліція вивела близько 50 людей, які протестували перед галереєю.

Колишні лідери Армії визволення Косова також перебувають під судом Спеціального суду з питань Косова в Гаазі.

Під час війни в Косові було вбито або зникло безвісти близько 13 000 людей, а близько 1600 досі вважаються зниклими безвісти./Rferl/