Аляска called або дещо про навколофронтові реалії

Чергові “захоплюючі та надзвичайні” дії американського президента на шляху до самопроголошення великим миротворцем всіх часів за ваші гроші, як і очікувалося, призвели до наступного зсуву геополітичних пластів на всіх рівнях та прошарках.

Європа зі своєю сталою довгограйністю – від формулювання реакції до вироблення рішень, відверто не встигає за асиметричним політичним блискотінням Дональда Трампа. НАТО, зі свого боку, імітує перебування у стазісі, монотонно висловлюючи і всебічну підтримку Україні у її боротьбі за існування, і лідеру США у його боротьбі за непередбачуваність.

Все це, як і очікувалось (або кимось планувалось) повністю влаштовує Путіна.

І якщо за часів Джо Байдена російського диктатора сковувала аура ізгоя та політичного виродка у майже цілковитому ігнорі, який як мантру повторював вимогу розмовляти лише з “господарями” України – США, поступово підводячи до прірви російську державність як таку, то Трамп на хвилі всього “антибайденівського” своїми політичними “зиґзаґами” активно витягує  путіна зі світу проклятих, намагаючись при цьому застосувати свій золотовалютний підхід до ведення політики та хибно вважаючи, що “скрєпний” ординський хан щиро її прийме та гідно оцінить.

Аляска – черговий етап цієї геополітичної трагедії… або фарсу, який підтвердив все сказане вище.

Що маємо. Напередодні зустрічі Трампа – Путіна російське командування вчергове показало свою серйозну “налаштованість на мир”, значно посиливши тиск на Покровському та Новопавлівському напрямках та у майже півтора рази збільшивши кількість застосування артилерійських боєприпасів та БПЛА на фронті у порівнянні з початком серпня.

Мета тут зрозуміла, – стале кредо Путіна йти на переговори з “фактами на землі”, створити вигляд крайньої необхідності домовлятися через “стабільно важку” ситуацію на фронті для Сил оборони України, схилити Захід до тимчасової заморозки конфлікту на умовах РФ (де-факто – закріпити окупацію).

Задля цього епіцентром подій став район на північний схід від Покровсько-Мирноградської агломерації, де командування російського угрупування військ “Центр” намагається здійснити наступ, спрямований на охоплення українських укріплень з флангів, перерізання логістичних шляхів по лінії Добропілля – Краматорськ, та оточення Покровського плацдарму.

Для досягнення необхідного ефекту російське командування застосувало тактику просочування малими групами на значні відстані. Зокрема, близько ста груп противника, обійшовши позиції українських захисників та не вступаючи з ними у боєзіткнення, просунулися з Никанорівка у напрямках Золотий колодязь та Веселе, спричинивши своїми діями неабиякий, в першу чергу інформаційний, ажіотаж, який вміло використали російські сили ІПсО та швидко намалювали “переможну” ходу “непереможної армії”. Але до них питань немає – це їх робота та їх завдання, і за це вони в свій час матимуть змогу давати свідчення військовим прокурорам…

Поговорити треба про інше.

Так, російське командування дещо змінює підходи до ведення штурмових дій наших позицій. Поруч зі звичними “м’ясними” штурмами, які нікуди не ділися і стабільно затирають, уви, регулярно поповнюваний (30-35 тис. чоловік щомісяця), мобілізаційний ресурс орди, росіяни суттєво збільшили кількісні показники роботи підрозділів артилерії та БПЛА.

До Аляски готувались ретельно, за старою традицією підготовки до сакральних подій. Якщо ще у липні співвідношення застосування БПЛА по лінії зіткнення було майже 2 до 1 на нашу користь, то останні дні це співвідношення складає 1,3 до 1, – російський ОПК вдвічі збільшив обсяги виробництва БПЛА у порівнянні з початком року. Перевага противника у використанні артилерійських снарядів зросла з 1,8 до 1 у липні до 2,1 до 1 натепер. Левова частка цих обстрілів припадає на Покровський плацдарм де і відбулось проникнення диверсійно-розвідувальних груп ворога на вищезгаданих напрямках. Противник задля досягнення інформаційної мети не пожалів понад три сотні елітних навчених диверсантів спеціального призначення (що з’ясувалося після ідентифікації їхніх трупів), яких закинули чітко розуміючи, що це квиток в один кінець, адже мета виправдовує дії і “родіна їх нє забудєт”. Ефект від цих дій мав місце, російське ІПсО його дещо розвинуло… і в котре успішно відпрацювало по нашій “п’ятій колоні”.

Після прориву на Веселе та Золотий Колодязь командування Сил оборони України вжило заходів щодо виявлення та знищення диверсійних груп. Для посилення стійкості оборони в даний район були виділені додаткові сили і засоби 1 армійського корпусу Національної гвардії “Азов”, які блокували та знищили групи противника у визначеному районі (були повідомлення про 271 вбитого, 101 пораненого та 13 полонених), а також нейтралізували спроби противника розширити плацдарм. Доклала зусиль до знищення ворога тут і 93 Холодноярівська бригада.

Звичайно, всі їх дії в інформаційному полі не розголошувалися, і це створило певний інфовакуум, який радо заповнило рос ІПсО за допомогою наших “зрадолюбів”… навіщо нам вороги, тут би від друзів відбитися.

Прокинулись усі. І наші незрозуміло чому все ще народні депутатки і депутати Верховної Ради України, цитуючи хейтові істерики від яких по відношенню до української влади та військового командування всіх рівнів редактори російських ЗМІ зробили собі імена. І “стратегі” військового управління рядового та офіцерського телеграмканального складу. І недооціненні аналітики судного дня нижчого розряду.

Вступати в полеміку з цими, на перший погляд хайпожерами, а по суті саботажниками немає сенсу (для цього є спеціально навчені і уповноважені законодавством люди), собаки брешуть… а нам своє робити.

Але ж інформація потрібна, бо без неї народжуються привиди зневіри.

Тому давайте спробуємо відійти від політичного та інформаційного аспекту, маючи у сухому залишку реальну ситуацію на фронті та в Силах оборони України.

Об’єктивно.

Починаючи з ранньої весни зарубіжні та вітчизняні ЗМІ наводили і продовжують наводити експертні оцінки стосовно того, що російська армія має на меті значно активізувати наступальні дії в ході літньої кампанії 2025 року. Частково ці побоювання виправдалися, дещо нівельовані діями Сил оборони України. Ворог вчиться, намагається використовувати нові підходи, диверсифікує економіку, в рази збільшив матеріально-технічне забезпечення військ, не припиняє мобілізацію, розвиває безпілотну авіацію та артилерію та продовжує робити ставку на перевагу у наявному людському та матеріально-технічному ресурсі, а відповідно на продовженні застосування тактики безкінечних “повзучих штурмів.”

В результаті цих дій угрупування збройних сил РФ несуть величезні бойові втрати. Середньодобовий показник лише за останній місяць по втратах у ворога складає близько 950 осіб. Майже щоденно з першої лінії через втрату боєздатності в “оперативне підпорядкування” знімається один – два полки противника, майже вщент стерті через “м’ясні штурми”.

Три дні тому це була 11 одшбр з Бурятії, за ними – 752 мсп 3 мсд з Валуйок Білгородської області, позавчора – 56 дшп 7 дшд з Феодосії та батальйон 1443 мсп з Самари, вчора – 430 мсп 29 А з Татарстану та 656 мсп 29 А з Забайкалля. Щоправда їм на заміну регулярно прибуває нова партія приречених. При цьому, противник має певні здобутки на Покровському та Новопавлівському напрямках, про що писали вище.

На Північно-Слобожанському та Курському напрямках ворог намагається безрезультатно вести наступальні дії у районах населених пунктів Вовчанські Хутори, Кам’янка, Красне Перше. На Куп’янському напрямку Сили оборони відбивають намагання ворога розширити плацдарм на правому березі р. Оскіл. На Торецьому – противник не полишає спроб оточити наші підрозділи у районі Клебан-Бикського водосховища, на Лиманському – ворог намагається витіснити наші підрозділи за бар’єрний рубіж р. Чорний жеребець та вийти на адмінкордон Луганської та Донецької областей. На Краматорському напрямку ворог тисне на наші підрозділи задля виходу на рубіж каналу “Сіверський Донець-Донбас” західніше Кліщіївки, а також оволодння Часовим Яром.

Крім того, спостерігається наміри російського командування посилити штурмові дії на Запорізькому та Гуляйпільському напрямках, куди останніми днями активно переміщуються підрозділи десантно-штурмових військ та морської піхоти: виявлено майже 400 одиниць військової техніки у складі 14 колон зі складу 7 дшд, які передислоковуються з Курського напрямку, туди ж слідує частина підрозділів 155 обрмп, 61 обрмп ПнФ та 127 обрр 18 А.

В таких умовах Сил оборони України в цілому намагаються дотримуватися єдиної раціональної натепер тактики. Не зважаючи на політичний аспект (який ми умовно вивели за дужки), в умовах небезпечних постійних “гойдалок” із матеріально-технічною допомогою союзників (“фактор Трампа”) Головнокомандувач та Генеральний штаб Збройних Сил України концентрують основну увагу на обладнанні і утриманні ключових районів оборони з метою забезпечення її стійкості, методичного і послідовного нанесення ураження об’єктам ворога по всій глибині оперативної побудови, знищенню живої сили противника та виснаженню його резервів.

Генеральний штаб Збройних Сил України в режимі реального часу здійснює системний аналіз змін на театрі воєнних дій, розглядає та випробує нові підходи до способів ведення операцій.

В умовах “тотальних” наступальних дій противника було розроблено та впроваджено нову систему організації й управління Збройних Сил України, майже завершено перехід на корпусну систему, що за оцінками багатьох реальних експертів військової справи вже дає результат та значно посилює функціональні спроможності угрупувань військ в своїх смугах оборони. Це був складний період, адже організаційне ядро кожного корпусу, бригади подекуди змушене виконувати функції за попереднім призначенням забезпечуючи відбиття наступу ворога і одночасно формувати нові органи управління. Багато критики лилося з усіх прасок, але більшість корпусів вже сформовано і вони прийняли під контроль свої зони відповідальності.

Одночасно з цим Сили оборони України ні на мить не припиняють вогневе ураження ворога у його оперативній та стратегічній глибині. Завдяки майстерності відповідних підрозділів Сил безпілотних систем Збройних Сил України, Служби безпеки України, Головного управління розвідки МО України, та інших кожного дня противник втрачає потужності своїх оборонних, ресурсних заводів та баз зберігання, палають аеродроми, нафтобази, цеха по зборці БПЛА та ракетного обладнання, знищуються системи ППО, РЕБ тощо.

Лише за останній тиждень уражено нафтопереробні та нафтозберігаючі підприємства у Волгограді, Сизрані, Славянську-на-Кубані, у Брянській області; повторно уражено логістичний хаб, де зберігаються готові до використання “Shahed”, а також іноземні комплектуючі до них у Кизил-Юлі; вороже судно, завантажене комплектуючими до БпЛА типу “Shahed” та боєприпасами з Ірану; пункт управління 132 окремої мотострілецької бригади 51 армії у Єнакієве.

Лише за 8 місяців поточного року Сили оборони України знищили 277 тис. 240 окупантів, 53 літаки та 10 гелікоптерів ворога, спалили1434 танки, 3090 ББМ, 9966 артсистеми, 211 РСЗВ, 175 засобів ППО, 25921 одиницю автомобільної техніки та цистерн з ПММ, 268 одиниць спецтехніки, збили 30059 БПЛА оперативно-тактичного рівня, 555 крилатих ракет.

Боротьба триває. Маємо безпринципного і безжального ворога на фронті, маємо загін внутрішніх “дестабілізаторів”, в тому числі із депутатською недоторканністю, окремими психологічними синдромами (Аспергера) та зневагою до ратної справи своїх захисників, маємо достатньо проблем в організації життя суспільства та війська в умовах війни.

Але попри все ми маємо обов’язок вистояти в цій війні і здобути омріяний мир для наших дітей після нашої Перемоги.

Слава Україні!

Секція “Дельта” групи “Інформаційний Спротив”/https://sprotyv.info