Володимир Єрмоленко: “Не просто займатися фактчекінгом, а дивитися глибше, мислити як психоаналітики”

Росія майстерно використовує тактику розпалювання внутрішніх конфліктів і розколу суспільств – як в Україні, так і в Європі, на Західних Балканах чи США. Інформаційний простір для Кремля – це ще одне поле битви. Такий підхід глибоко вкорінений у російські стратегічні доктрини та методи ведення гібридної війни. Тож необхідно переосмислити питання пропаганди як одного з інструментів цієї війни. Про це під час панельної дискусії “Balkan Disinfo 2025” говорив український філософ, перекладач, доктор політичних наук, головний редактор UkraineWorld і президент ПЕН України, доцент Києво-Могилянської академії Володимир Єрмоленко.  

Передусім, зазначає він, слово “дезінформація” не зовсім точно відображає суть проблеми, з якою стикаються як цілі держави, так і окремі люди під час гібридних воєн. Очевидно, зараз це питання стає дедалі актуальнішим. І сьогодні ми спостерігаємо не просто розширення ідеї об’єктивного репортажу та фактичного звітування, особливо у таких державах, як Росія. Ми бачимо, як фантастичний, спотворений світ пропаганди проникає навіть у ті країни, що традиційно спираються на якісну журналістику та перевірені джерела.

При цьому з’являються такі спікери, як Такер Карлсон та інші, які поширюють абсолютну галактичну нісенітницю й дезінформацію про Україну, нічого не знаючи про цю країну. Однак вони мають величезну аудиторію, і з якоїсь причини люди продовжують споживати цей контент.

“Це свідчить про кризу довіри – ми опинилися у ситуації, коли питання не просто в інформації, а в тому, кому і чому ми довіряємо”, – констатує Володимир Єрмоленко.

Проте інформаційна війна виходить далеко за межі цього. Росіяни вже давно використовують поняття інформаційно-психологічної війни. Її мета – не просто обман чи поширення брехні.

“Брехня є лише одним із великого набору інструментів. Як на мене, головна головна мета – знищення ворога зсередини, і мої колеги мали рацію, кажучи, що інформація є елементом інших видів війни. І, на мою думку, головна мета інформаційної війни – це переконати як самого ворога, так і людей та країни навколо нього в наступному: твій ворог насправді не існує; якщо він існує, то не повинен існувати; якщо він існує і, можливо, навіть має право на існування, то все одно існувати не може”, – розмірковує науковець.

Отже, є три ключові елементи. Подивімося, як російська пропаганда працює в Україні – і, без сумніву, вона діє так само в Косові та інших країнах. Її наративи такі: “Україна – не справжня держава, її просто не існує. Україна – це вигадане поняття, тож якщо ми зітремо її з карти, нічого не станеться, бо це лише повернення до початкової стадії“.

Другий елемент: якщо Україна все ж таки існує, то лише у вигляді фашизму, нацизму, ультраправих і всього подібного набору “ворожих елементів”. Відтак вона не має морального права на існування.

Саме тому, ще перед повномасштабним вторгненням, росіяни готували власне населення та міжнародну спільноту до тези, що “так, ми здійснимо геноцид проти українців, тому що вони самі чинять геноцид”. Грубо кажучи, “геноцидом будемо викорінювати геноцид”. І, на жаль, багато хто справді повірив у цей наратив – мовляв, українці не мають морального права на існування, бо вони “фашисти” чи ще хтось.

Третій елемент: можливо, ворог існує, але він не може існувати. Саме звідси походять всі ці розмови про “неспроможну державу”, про те, що Україна не здатна функціонувати, що війна виснажить її до колапсу. І такі наративи будуть лише посилюватися в 2025 році.

Це вкрай небезпечно, адже Росія не може перемогти на полі бою. Ми бачимо, що за три роки повномасштабної війни їхній прогрес мінімальний, вони рухаються дуже повільно й не змогли здобути жодних масштабних перемог. Але Росія блискуче вміє сіяти розбрат всередині й розколювати суспільства – українців між собою, боснійців, французів, німців, американців. Це їхнє справжнє мистецтво, бо вони розглядають інформаційний простір як поле битви – і ця стратегія закладена в їхні доктрини вже давно.

Тепер повертаючись до питання: що робити? Перевірка фактів – важлива, розвінчування – необхідне. Журналісти з фактчекерських організацій роблять чудову роботу, і ця робота буде лише складнішою в нинішніх умовах. Але цього недостатньо.

“Просто викладати факти – не працює, тому що люди живуть у своїх емоційних реаліях сприйняття, у своїх травмах, і це найважливіше”, – каже Володимир Єрмоленко.

А Україна – країна, сповнена травм, і це не лише наслідок війни. Травми існували й до неї. Одна з ключових – відчуття багатьох людей, що вони нічого не винні державі. Мовляв, я нічого не зобов’язаний робити, навіть якщо це потрібно для захисту моєї спільноти, країни, нації. Росіяни активно експлуатують цю травму і все частіше використовують саме гру на відчуттях українців.

Тому Володимир Єрмоленко радить ЗМІ не просто займатися фактчекінгом, а дивитися глибше, мислити як психоаналітики, а не лише як журналісти. Розуміти травми своїх читачів, своїх співгромадян і працювати з ними.

“Якщо люди ставлять запитання: “А навіщо ця війна?”, ми повинні пояснювати. Уявіть, що ми програємо – тоді всі українці працюватимуть на російську армію, допомагаючи захоплювати інші країни. І ситуація стане набагато гіршою”, – каже він.

Якщо люди не довіряють одне одному, треба говорити з ними. Вказувати на очевидні речі: усе в нашому повсякденному житті створене іншими людьми. Ми не виживемо без суспільства. Це важлива розмова.

Треба розуміти, що інформаційна війна — це не лише брехня, а й використання тих травм, які існують у суспільстві, зловживання ними та поширення їх у великих масштабах.

“Нам потрібно побачити ці проблеми. Нам потрібно побачити ці болі. Ми повинні їх розуміти, щоб не дати російській пропаганді використати їх проти нас”, – підкреслює український філософ.

Він наголошує: російська стратегія незмінна – розділяй і володарюй. Якщо Росії вдасться розколоти українське суспільство чи будь-яке інше, це значно полегшить їй виграти війну, яку на полі бою росіяни виграти не можуть.

/The Geopost